Синтетична діяльність пластинчастого комплексу, тісно пов'язана з ендоплазматичної мережею, завершується утворенням секреторних гранул і вакуолей. Тому морфологія порушеною діяльності пластинчастого комплексу відображає і порушення секреції, тобто порушення продукції клітинних включень - гранул і вакуолей. Можна говорити про два основні морфологічних проявах порушеною діяльності пластинчастого комплексу та секретообразованія: гіпертрофії та атрофії.

Гіпертрофія пластинчастого комплексу, тобто його збільшення ... Читати далі »
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 3993 |

Однозначні зміни гранулярной і гладкий ендоплазматичної мережі можуть відображати порушення різних функцій цитоплазми і клітини.

Зміни гранулярной ендоплазмагіческой мережі та рибосом

Функції гранулярной ендоплазматичної мережі і рибосом пов'язані досить жорстко, тому морфологічні прояви їх порушень стосуються, як правило, обох органел.

Зміни гранулярной ендоплазматичної мережі і рибосом можуть бути представлені гіперплазією і атрофією, спрощенням структури, дезагрегація (дисоціацією) рибосом і полісом, освітою аномальних рибосомальної-пластинчастих комплексів.

Гіперплазія гранулярної ендоплазматичної мережі і рибосом, тобто збільшення їх кількості, світлооптично проявляється підвищеною базофілія цитоплазми ... Читати далі »
Переглядів: 2646 |

Клітинні мембрани, як відомо, складаються з бішару фосфоліпідів, по обидві сторони якого розташовуються різноманітні мембранні білки. На зовнішній поверхні мембрани білкові молекули несуть полісахаридні компоненти (глікокалікс), які містять численні поверхневі клітинні антигени. Вони грають важливу роль в клітинному впізнаванні, формуванні клітинних стиків.

Зміни клітинних мембран. Серед них розрізняють наступні [Авцин А. П., Шахламов В. А., 1979]: надмірне везікулообразованіе («мінус-мембрана» - рис. 9); збільшення поверхні плазмолеми клітин мембранами мікропіноцитозних бульбашок («плюс-мембрана»); посилений мікроклазматоз і клазматозу («мінус-мембрана» - див рис. 9); освіта цитоплазматичних відростків з плазмолемми клітини; утворення пухирів на поверхні клітини; потовщення шарів мембрани; освіта мікропор; освіта мієліноподібних ... Читати далі »
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 3372 |

Хромосомні аберації. Під хромосомними абераціями розуміють зміни структури хромосом, викликані їх розривами, з подальшим перерозподілом, втратою або подвоєнням генетичного матеріалу. Вони відображають різні види аномалій хромосом. У людини серед найбільш часто зустрічаються хромосомних аберацій, що проявляються розвитком глибокої патології, виділяють аномалії, що стосуються числа і структури хромосом. Порушення числа хромосом можуть бути виражені відсутністю однієї з пари гомологічних хромосом (моносомія) або появою додаткової, третьої, хромосоми (трисомія). Загальна кількість хромосом в каріотипі в цих випадках відрізняється від модального числа і дорівнює 45 або 47. Поліплоїдія і анеуплоїдія мають менше значення для розвитку хромосомних синдромів. До порушень структури хромосом при загальному нормальному їх числі в каріотипі відносять різні типи їх «поломки»: транслокадію (обмін сегментами між двома негомологічних хромосо ... Читати далі »
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 3791 |

В життєвому циклі клітини мітоз займає особливе місце. З його допомогою здійснюється репродукція клітин, а значить, і передача їх спадкових властивостей. Підготовка клітин до мітозу складається з ряду послідовних процесів: репродукції ДНК, подвоєння маси клітини, синтезу білкових компонентів хромосом і мітотичного апарату, подвоєння клітинного центру, накопичення енергії для цитотомії. В процесі мітотичного поділу, як відомо, розрізняють 4 основні фази: профазу, метафазу, анафазу і телофазу.

При патології мітозу може страждати будь-яка з цих фаз. Керуючись цим, створена класифікація патології мітозу [Алов І. А., 1972], згідно з якою виділяються такі типи патології мітозу:
... Читати далі »
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 4793 |

Ядерна оболонка виконує ряд функцій, порушення яких можуть бути основою для розвитку патології клітини.

Про роль ядерної оболонки в підтримці форми і розміру ядра свідчить освіта внутрішньоядерних трубчастих систем, що відходять від внутрішньої ядерної мембрани, включень у перинуклеарной зоні (гіпертрофія міокарда, легеневий фіброз, системний васкуліт, саркоїдоз, пухлини печінки, дерматоміозит (рис. 7)).
 
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 5912 |

Паренхіматозні дистрофії характеризуються нагромадженням у цитоплазмі білків, жирів та вуглеводів, що супроводжується зниженням функції ферментних систем та появою певних структурних змін у клітинах (схема V).
 
Паренхіматозні білкові дистрофії (диспротеїнози)
 
При білкових паренхіматозних дистрофіях білок тканинних елементів або набуває у фізичному та морфологічному аспектах іншого, ніж в нормі, вигляду (зерниста дистрофія), або ніби розчиняється в надлишковій кількості води (гідропічна дистрофія), або ж нарешті, обмін його відбувається надзвичайно інтенсивно та нерівномірно з появою його продуктів в звичайних місцях (патологічне зроговіння).

В основі цих процесів лежить денатурація білків цитоплазми, зміна диспер ... Читати далі »
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 6372 |

Термін "дистрофія" вперше запропонував В. В. Підвисоцький (1905). Дистрофія є загальнопатологічним процесом, що спостерігається при більшості захворювань залежно від їхньої етіології, патогенезу та клініко-морфологічних проявів. У її основі лежить порушення обміну речовин, що супроводжується змінами в організмі на різних рівнях його структурної організації.

Дистрофії об'єднують різноманітні якісні зміни тканини, що протягом тривалого часу трактувались як "переродження", "дегенерація". Разом з тим, у більшості випадків відсутнє будь-яке переродження тканини у власному розумінні цього терміна, а мова йде лише про нагромадження в ній тих або інших речовин.
 
Так, у більшості посібників з патологічної анатомії пишуть про ослизнування проміжної тканини, пухлин. ... Читати далі »
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 5193 |

Під хромосомними абераціями розуміють зміни структури хромосом, викликані їхнім розривом з наступним розподілом, втратою або подвоєнням генетичного матеріалу Вони відображають різні види аномалій хромосом. У людини хромосомні аберації, що супроводжуються розвитком глибокої патології, пов'язані з аномаліями числа та структури хромосом. Зміна числа хромосом може проявлятися відсутністю однієї із пари гомологічних хромосом (моносомія) або появою додаткової, третьої, хромосоми (трисомія). Загальна кількість хромосом у каріотипі в цих випадках відрізняється від модального числа і дорівнює 45 або 47. Поліплоїдія та анеуплоїдія мають менше значення для розвитку хромосомних синдромів. До пошкоджень структури хромосом при загальному нормальному їх числі в каріотипі відносять різні типи їх "зламу": транслокацію (обмін сегментами між двома негомологічними хромосомами), делецію (випадіння частини хромосоми), фрагментацію, кільцеві хр ... Читати далі »
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 5212 |

Ядро клітини (nucleus) — це система генетичної детермінації та регуляції білкового синтезу.

Усі клітини організму людини мають ядро. Винятком є високо-спеціалізовані клітини крові — еритроцити, які втрачають ядро в процесі свого розвитку Клітини мають одне (більша частина клітин організму) або два ядра (клітини печінки), зустрічаються і багатоядерні клітини (остеокласта). Форма ядер, як правило, сферична або еліпсоїдна. Однак є ядра, які мають паличкоподібну, бобовидну, сегментовану або неправильну форму. В кожній клітині об'єм ядра та цитоплазми перебувають у певних співвідношеннях, що має значення при оцінці її функціонального стану. При поліплоїдії (кратному збільшенні набору хромосом) об'єм ядра збільшується. Структура і хімічний склад ядра в клітині, що не ділиться (інтерфазній), та під час її поділу (мітозу) мають свої особливості. Основни ... Читати далі »
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 3989 |

Ендоплазматична сітка (лат. reticulum endoplasmicum, EC) — це сукупність канальців, мішечків і цистерн, утворених мембранами, що безпосередньо контактують з плазмолемою клітини та каріолемою. Розрізняють два типи EC: гранулярну та агранулярну. Перша представлена сукупністю канальців, мішечків і цистерн, до мембран яких з боку гіалоплазми прикріплені рибосоми. Функція гранулярної EC, крім біосинтезу білків, полягає в транспортуванні цих білків в інші ділянки клітини.

Агранулярна ендоплазматична сітка — це система розгалужених канальців, вакуолей і цистерн, на мембранах яких, на відміну від гранулярної ЕС, відсутні рибосоми. Функціями агранулярної (гладенької) ЕС є: участь у синтезі ліпідів, ліпопротеїдів, стероїдних гормонів, дезактивація різних шкідливих речовин та лікарських препаратів, синтез глікогену. Ступінь складності будови цієї органели пов ... Читати далі »
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 4935 |

Найпростіша форма міжклітинного з'єднання називається адгезією (злипанням). При цьому взаємодіють шари глікокаліксу двох клітин і основну роль у цьому процесі відіграють специфічні молекули : лектини, кадгерини і молекули клітинної адгезії (МКА).
 
У процесі розвитку багатоклітинних організмів ускладнюються форми і типи міжклітинних контактів: виникають контакти, які називаються пальцеподібними або контакти типу "заімка", тип з'єднання, характерний для епітеліоцитів, називається десмосомальнгім. Десмосоми можуть утворювати напівдесмосоми в міісцях прикріплення до базальної мембрани.
 
Інша форма контакту — щільна зона, де шари двох плазматичних мембран зливаються. Щілинне з'єднання, або нексус, має в своєму складі ... Читати далі »
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 2694 |

Поверхневий комплекс клітини складається з трьох частин: надмембранного компонента, клітинної мембрани, тобто плазмолеми (плазматичної мембрани), та підмембранного компонента.

Надмелгбранний комплекс або глікокалікс наявний практично у всіх клітинах, але ступінь його вираженості буває різним. Особливістю глікокаліксу клітин є висока швидкість відновлення. Цим пояснюєтся широка функціональна та філогенетична пластичність систем поверхневих структур. В утворенні глікокаліксу беруть участь олігосахаридні ланцюги глікопротеїнів і гліколіпідів, кислі глікозаміноглікани, сіалові кислоти. Глікокалікс, перебуваючи в безпосередньому контакті з зовнішнім середовищем, має важливе значення в рецепторній функції поверхневого апарату клітини, тому що надмембранний компонент рецепторів входить до складу глікокаліксу і за своєю природою є глікопротеїн.
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 5193 |

Клітина — це елементарна саморегулююча жива система, що складається з поверхневого комплексу, ядерного апарату, цитоплазми і є основою будови, функціонування та відновлення всього організму.

Органели клітин мають морфологічні особливості, які забезпечують основні прояви її життєдіяльності. З ними пов'язані дихання та енергетичні запаси (мітохондрії), синтез білків (рибосоми, гранулярна ендоплазматична сітка), накопичення і транспорт ліпідів та глікогену, детоксикаційна функція (агранулярна ендоплазматична сітка), синтез продуктів та їх секреція (пластинчастий комплекс), внутрішньоклітинне травлення і захисна функція (лізосоми, пероксисоми). Окрім обов'язкових для всіх клітин органел, існують органели спеціального призначення, які виконують спеціалізовані функції: міофібрили (беруть участь у скороченні клітин), мікро-ворсинки (забезпечують процеси всмо ... Читати далі »
Категорія: Патологічна анатомія | Переглядів: 2928 |

У четвертому (за хронологією) в Україні університеті — Новоросійському (м. Одеса), заснованому 10 червня 1862 p., відкритому 1 травня 1865 p., медичний факультет розпочав навчальне і науково- дослідницьке життя 5 вересня 1900 р.

Патологічна анатомія в м.Одесі започаткована в 1837 p., під час епідемії чуми. Трупи хворих, що померли від чуми, "анатомували в карантині" в чумному кварталі, ввіреному штаб-лікарю Черникову та особливій дорадчій комісії з докторів Уміса, Андреєвського, Аргіа; всю 'хірургію в кварталі чинив" фельдшер Житомирського єгерського полку Іван Рогожин. Відомості про кількість, про виявлені патологоанатомічні зміни в органах і тканинах і тлумачення їх не опубліковані.

Вивчення патологічної анатомії в м. Одесі почали лікарі Старої міської лікарні (заснов ... Читати далі »
Категорія: Історія патологічної анатомії | Переглядів: 3075 |

Львівський університет засновано 20 січня 1661 р. декретом польського короля Яна Казимира III. Медичний факультет в університеті відкрили урочистим актом 9 вересня 1894 р. Кафедра патологічної анатомії цього факультету почала своє навчальне і наукове життя 9 грудня 1896 р. професорською лекцією доктора медицини Андрія Обжута (портрет) "Про значення патологічної анатомії для медичної освіти" студентам 3-го курсу; після лекції професор зробив першу (на кафедрі) показову автопсію. Кафедра розміщувалась у Морфологічному корпусі університету.

Андрій Обжут (1851-1910) виученик Краківського (Ягеллонського) університету, учень Ярослава Глави — професора патологічної анатомії медичного факультету чеського сектора Карлового університету.

Докторську дисертацію "Про участь крові у вини ... Читати далі »
Категорія: Історія патологічної анатомії | Переглядів: 3714 |

Рукавная гастрэктомия

Рукавная гастрэктомия — необратимая бариатрическая операция, направленная на уменьшение объема желудка с целью снижения веса. Это так называемое хирургическое вмешательство по поводу ожирения предназначено для определенных категорий пациентов в возрасте от 18 до 60 лет с патологическим ожирением или тяжелым ожирением (ИМТ более 40). Обратите внимание, что предоперационное наблюдение за рукавом длится от 6 до 12 месяцев. Это посл... Читать далее...


Что такое онлайн-психологическая помощь?

Получение психологической помощи онлайн — это не только эффективный способ получить поддержку, но и метод, который становится все более востребованным среди большого количества населения. Мы рассмотрим о преимуществах выбора онлайн-психологической помощи, независимо от проблемы.

Психологическая помощь онлайн — это любая поддержка, предлагаемая медици... Читать далее...


close