Загруднинна залоза розташована у верхньому плевральному полі (area interpleurica superior s. thymica), за ручкою груднини, прилягаючи до загруднинної фасції. Позаду залози розташовані плечо-головні вени та дуга аорти, знизу та ззаду — перикард. Ззовні фасціальний футляр залози пов'язаний з фасціальними піхвами плечоголовних вен, перикардом, дутою аорти, складками плеври. Загруднинна залоза досягає повного розвитку у дитини 2—3 років життя. У підлітків 14—15 років маса її становить 30—40 г. У дорослих відбувається повільна інволюція залози, і в осіб 60—70 років маса її зменшується до 10—5 г.
Плечо-головні вени (права та ліва) утворені шляхом злиття підключичної та внутрішньої яремної вен. Права плечо-головна вена коротша (довжина — 2—3 см) за ліву. Утворившись позаду правого груднинно-ключичного з'єднання, вона
...
Читати далі »
|
Комплекс органів (серце з перикардом і великими судинами та іншими органами), які заповнюють простір між медіастинальними плеврами зі значною кількістю клітковини, називають середостінням. Якщо зазначені органи видалити, то утвориться порожнина (cavitas mediastini), спереду відмежована грудниною і частково ребровими хрящами, ззаду — хребтом, збоку — правою та лівою середостінними плеврами, знизу — діафрагмою, а згори — порожниною шиї.
У середостінні розрізняють передній і задній відділи, межею між якими є фронтальна площина, проведена через задню частину коренів обох легенів. У передньому середостінні (mediastinum anterius) розташоване серце з осердям і початковими ділянками великих кровоносних судин (висхідна частина аорти, дуга аорти з її гілками, легеневий стовбур, верхня порожниста вена з плече-головними венами, кінцевий відділ нижньої п
...
Читати далі »
|
Легені — парні органи, що містяться в грудній порожнині в плевральних мішках. Одна від одної вони відокремлені середостінням.
Об'єм правої легені на 10—15 % перевищує такий лівої. Кожна легеня має форму конуса з основою (basis pulmonis), оберненою до діафрагми. Верхівка органа (apex pulmonis) виступає над ключицею на 2—3 см.
У легенях розрізняють три поверхні:
• зовнішню (реброву), що прилягає до ребер та міжребрових проміжків;
• нижню (діафрагмову), розташовану з боку діафрагми;
• внутрішню (середостінну), обернену до середостіння.
У складі легенів виділяють частки (lobi): права містить три, ліва —
...
Читати далі »
|
Серозна оболонка легенів — плевра, що має у своєму складі два листки: пристінковий і нутрощевий, вкриває зсередини кожну з половин грудної порожнини. У ділянці кореня легенів пристінковий листок плеври переходить у нутрощевий. Плевральний покрив, який обгортає корінь легенів, продовжуючись донизу, утворює дуплікатуру, що кріпиться до діафрагми та хребта. Це утворення з двох нутрощевих листків, яке містить жирову клітковину, лімфатичні та дрібні кровоносні судини, називають легеневою зв'язкою (ligamentum pulmonale). Пристінкова плевра — це зовнішній мішок легенів. Своєю зовнішньою поверхнею пристінкова плевра зростається з навколишньою поверхнею грудної клітки, а внутрішньою — обернена безпосередньо до нутрощевої плеври. Внутрішня поверхня плеври вкрита мезотелієм і змочена незначною кількістю (1—2 мл) серозної рідини, завдяки чому пом'якшується тертя між двома плевральними листками під час дихальних рухі
...
Читати далі »
|
Спереду грудна порожнина обмежена грудниною, ззаду — хребтовим стовпом, знизу — діафрагмою, а вгорі досягає верхнього отвору грудної клітки. Зсередини вона вкрита внутрішньогрудною фасцією. У грудній порожнині розташовані три відокремлені один від одного серозні мішки: по одному для кожної легені та один, середній, — для серця. Зазначені утворення в ембріональному періоді розвинулися із загальної целомічної порожнини тіла. |
Діафрагма — м'язово-сухожилкова перегородка між грудною кліткою і живо том, яка бере найактивнішу участь в акті дихання. Волокна діафрагми, починаючи по периметру нижнього отвору грудної клітки, йдуть досередини й утворюють сухожилковий центр. Зверху діафрагма вкрита пристінковою плеврою (у місцях, де розташовані легені, і в реброво-діафрагмових пазухах), знизу — пристінковим листком очеревини.
Сухожилковий центр діафрагми (centrum tendineum) має форму трилисника займає її середину.
Сухожилкова частина утворює правий (більший) і лівий купол, а також має втиснення від серця. У ній розрізняють правий і лівий бічний, а також передній (середній) відділи. У передньому відділі розташований отвір для нижньої порожнистої вени та правого діафрагмового нерва (foramen v. cavae).
...
Читати далі »
|
Грудь (thorax, pectus) — частина тіла людини, що розташована між шиєю та животом.
Верхня межа грудної стінки проходить уздовж верхнього краю ручки груднини та ключиці, а ззаду — по горизонтальній лінії, проведеній від остистого відростка VII шийного хребця до акроміального кінця ключиці.
Нижня межа грудей відповідає лінії, що проходить від мечоподібного відростка груднини вздовж краю ребрової дуги, через передні кінці останніх двох ребер, по нижньому краю XII ребра до остистого відростка XII грудного хребця. Від верхніх кінцівок ділянка грудей відділена лінією, що збігається спереду з дельтоподібно-грудною борозною (sulcus deltoideopectoralis), а ззаду — з присереднім краєм дельтоподібного м'яза.
Ці межі умовні, оскільки деякі органи черевної порожнини розташовані хоч і під діафрагмою, але вище нижньої межі груд
...
Читати далі »
|
Найпоширенішими вадами шиї є вроджені кісти та нориці, а також вроджена кривошия.
Кісти та нориці можуть бути серединними та боковими.
Серединна кіста шиї утворюється в разі облітерації щито-язикової протоки не на всьому її протязі. Такі кісти розташовані між під'язиковою кісткою та щитоподібним хрящем на серединній лінії шиї. Вони еластичні, м'які під час пальпації, флуктують та можуть зміщуватися під час ковтання. У разі запалення кісти з приєд-нанням гнійного процесу вона може розкритися, тобто утвориться нориця.
Уродженою серединна нориця буває рідко. Вона формується в разі порушення зворотного розвитку щито-язикової протоки під час опускання зародка щитоподібної залози від кореня язика через під'язико
...
Читати далі »
|
Межами бічного трикутника шиї спереду є задній край груднинно-ключично-соскоподібного м'яза, ззаду — верхньозовнішній край трапецієподібного м'яза, знизу — верхній край ключиці.
Пошарова топографія. Шкіра в межах бічного трикутника тонка, рухома, еластична. Підшкірна жирова клітковина розвинена помірно, в листках поверхневої фасції, у нижніх відділах трикутника, лежать волокна підшкірного м 'яза шиї. Глибше, під власною фасцією шиї, розташовані жировий шар і поперечна вена лопатки (v. transersa scapulae), а також інші венозні судини, які несуть кров у внутрішню яремну вену. У бічному трикутнику шиї розташовано зазвичай 2—3 надключичні нерви ( nn. supraclaviculars).
Лопатково-ключичний апоневроз шиї в бічному трикутнику наявний лише в ділянці лопатково-ключичного тр
...
Читати далі »
|
Межі сонного трикутника шиї утворені м'язами шиї: присередня — верхні черевцем лопатково-під'язикового м'яза, бічна — груднинно-ключично-соскоподібним м'язом, верхня — заднім черевцем двочеревцевого м'яза (див. мал).
Поверхневі шари трикутника — це шкіра, підшкірна жирова клітковина, поверхнева фасція з підшкірним м'язом шиї та власною фасцією. Глибше залягають пухка клітковина й оточений пристінковим листком внутрішньошийної фасції основний судинно-нервовий пучок шиї, а за ходом судин — лімфатичні вузли.
Основний судинно-нервовий пучок складають внутрішня яремна вена та загальна сонна артерія, розташовані по обидва боки від блукаючого нерва. При цьому вена з її притоками лежить найбільш поверхнево, а загальна со
...
Читати далі »
|
Глотка переходить у стравохід на рівні перснеподібного хряща гортані, що відповідає Сvi. Розрізняють шийну, грудну та черевну частини стравоходу. Шийна частина простягається до Тi Довжина її коливається від 4,5 до 8,5 см. Біля почате стравоходу розташоване перше з трьох його звужень. У цьому місці внутрішній діаметр стравоходу не перевищує 1,5 см, що є причиною затримки сторонніх тіл. Діаметр стравоходу змінюється залежно від його функціонального стану. Через те що орган розташований у пухкій клітковині, між трахеєю та передхребтовою фасціє шиї, його положення непостійне: стравохід легко зміщується. Найчастіше вертакальна вісь стравоходу на шиї зміщується вліво від серединної лінії. У початкова відділах органа до його бічних стінок прилягають нижні відділи часток щитоподібної залози. Спереду від стравоходу розташований перснеподібний хрящ гортані і хрящі трахеї.
|
Цей орган розташований між основою черепа і Сvi. У глотці виділяють три частини: носову — від основи черепа до рівня твердого піднебіння, ротову — від рівня твердого піднебіння до тіла під'язикової кістки і глоткову — від рівня під'язикової кістки до переходу її у стравохід.
Важливим анатомічним утворенням глотки є лімфатичне глоткове кільце (Пирогова—Вальдеєра кільце).
Крім одиночних лімфоїдних фолікулів до його складу входять мигдалики: два піднебінних, розташованих між піднебінними дужками, два трубних — на бічних стінках носової частини глотки поблизу слухових труб, глотковий — у підслизовому шарі задньої стінки глотки (верхній відділ) і язиковий — біля кореня язика.
|
Це парні утворення, розташовані між фасціальною та власною капсулами щитоподібної залози на задній поверхні її часток. їх кількість, розташування та вели чина широко варіюють, однак найчастіше спостерігають дві верхні та дві нижні прищитоподібні залози. У більшості випадків розміри верхньої пари залоз дещо менші від таких нижньої: 0,5x0,3x0,3 і 0,8x0,5x0,3 см відповідно.
Орієнтувальнок ознакою під час уточнення місце розташування прищитоподібних залоз і їх і лен тифікації з лімфатичними вузлами є їхній тісний зв'язок з гілками верхньої та нижньої щитоподібних артерій.
Останні відіграють роль провідників до зазначених за лоз, які є немовби підвішеними на кінцях судин.
|
У нормі залоза має масу 30—50 г. До її складу входять права, ліва частки та перешийок. Перешийок залози зазвичай розташований на рівні 2—3-го кільця трахеї. Частки мають овальну форму, заввишки 3—5 см, завширшки 2—3 см. Вони прилягають до відповідних відділів трахеї, гортані, глотки, стравоходу, а також прикривають загальні сонні артерії в середній їх третині. Залежно від розташування переший ка залоза може мати форму метелика або літери Н. Додаткову частку щитоподібно залози — пірамідальну (lobus pyramidalis) — мають 30—40 % людей. Найчастіше вона являє собою виріст лівої частки залози або її перешийка завдовжки 2 см, спрямований вгору. Іноді (1 % випадків) спостерігають вроджену відсутність перешийка залози, в 1—2 % випадків — відсутність частки залози (частіше лівої).
|
До складу трахеї входять хрящові півкільця, відкриті ззаду. Усі кільця трахеї з'єднуються щільними зв'язками, а їх задні відділи закриває щільна сполучна перетинка, до складу якої входять також м'язові волокна. У межах шиї розташовані 6— 8 хрящових кілець трахеї, що становлять 5—7 см. Перше кільце лежить на рівні CVI і CVII. Початкові кільця трахеї розташовані більш поверхнево, на глибині 1,5—2 см від покриву шиї, наступні — під яремною вирізкою і залягають глибше (до 6 см). Таке положення кілець трахеї відповідає вигину шийних хребців.
Початковий відділ трахеї спереду вкритий перешийком щитоподібної залози. Збоку до її кілець прилягають частки щитоподібної залози, в нижніх відділах — загальні сонні артерії. Ззаду трахеї розташований стравохід, край якого зліва дещо виступає із-за трахеї. У борозні між ними ліворуч лежить п
...
Читати далі »
|
|
