Дванадцятипала кишка - 25 Лютого 2012 - Анатомія людини

Анатомія людини

Категорії розділу

Топографічна анатомія голови [13]
Топографічна анатомія шиї [14]
Топографічна анатомія грудей [8]
Топографічна анатомія живота [12]
Топографічна анатомія поперекової ділянки та заочеревинного простору [11]
Топографічна анатомія таза [23]
Топографічна анатомія хребта та спинного мозгу [4]
Топографічна анатомія верхньої кінцівки [24]
Топографічна анатомія нижньої кінцівки [14]

Реклама

Статистика

Головна » 2012 » Лютий » 25 » Дванадцятипала кишка
12:11
Дванадцятипала кишка

Дванадцятипала кишка   (duodenum)

Дванадцятипала кишка є початком тонкої кишки і з'єднує воротарний відділ шлунка та порожню кишку. Вона має вигляд підкови, оберненої навколо головки підшлункової залози. Розрізняють чотири частини дванадцятипалої кишки: верхню, низхідну, нижню горизонтальну та висхідну.

Верхня частина (pars superior) розташована між воротарем шлунка та верхнім згином (flexura duodeni superior) у верхньому поверсі черевної порожнини. Довжина її становить 3—5 см, діаметр — до 4 см в найширшому місті. Верхня частина дванадцятипалої кишки з усіх боків вкрита очеревиною. Завдяки тому що до неї прилягає печінково-дванадцятипалокишкова зв'язка, вона відносно рухома. Це дає змогу використовувати цю частину кишки під час накладання співустя з куксою резектованого шлунка. Верхня частина дванадцятипалої кишки має округлу форму, а під час рентгеноскопії в ній іноді визначають газовий міхур, тому цю ділянку ще називають цибулиною, або ампулою (bulbus, ampula duodeni).

Низхідна частина (pars descendens) дванадцятипалої кишки розташована між верхнім і нижнім згинами (flexura duodeni superior et inferior) праворуч від хребта на рівні Ln—Lm, ретроперитонеально. Очеревина, переходячи справа і зверху на праву нирку, формує дванадцятипалокишково-ниркову зв'язку (lig. duodenorenale).

Посередині або на межі між середньою та нижньою третинами низхідної частини задньовнутрішню поверхню стінки дванадцятипалої кишки пронизують загальна жовчна протока (ductus choledochus) і протока підшлункової залози (ductus pancreaticus). У цьому місці на слизовій оболонці вони утворюють великий сосочок дванадцятипалої кишки (papilla duodeni major). Трохи вище іноді розміщується непостійний малий сосочок дванадцятипалої кишки (papilla duodeni minor), на якому відкривається додаткова протока підшлункової залози.

Нижня горизонтальна частина (pars horizontalis inferior) кишки розташована між нижнім згином (flexura duodeni inferior) і місцем перетину з верхніми брижовими судинами на рівні Lm хребця, ретроперитонеально. Своєю передньою стінкою вона піднімає пристінкову очеревину правої брижової пазухи нижнього поверху черевної порожнини.

Висхідна частина (pars ascendens) дванадцятипалої кишки від місця перетину з верхніми брижовими судинами на рівні Lin прямує вліво і вгору до дванадцятипало-порожньокишкового згину, розташованого на рівні Ln. Зафіксована вона підвішувальною зв'язкою дванадцятипалої кишки (lig. suspensorium duodeni).

Межі. Скелетотопічно верхня межа дванадцятипалої кишки проходить по верхньому краю Ц, нижня — по верхньому краю LIV (мал. 196).

Синтопічно верхня частина дванадцятипалої кишки прилягає до печінки та жовчного міхура. Увігнутий край низхідної частини кишки на всьому протязі охоплює головку підшлункової залози, опуклий — межує з правою ниркою. Знизу до нижньої горизонтальної частини дванадцятипалої кишки прилягають висхідна ободова кишка і правий згин поперечної ободової кишки. Позаду цієї частини розташовані нижня порожниста вена та черевна аорта, яка віддає верхні брижові судини. Ці судини спочатку розташовані зверху, потім перегинаються і переходять на передню стінку нижньої горизонтальної частини дванадцятипалої кишки.

Зв'язки дванадцятипалої кишки. Печінково-дванадцятипалокишкова зв'язка про-стягається від воріт печінки до верхньої частини дванадцятипалої кишки. Вона є крайньою правою частиною малого чепця та обмежує спереду чепцевий отвір. Ліворуч зазначене анатомічне утворення переходить безпосередньо в печінково-шлункову зв'язку малого чепця. У печінково-дванадцятипалокишковій зв'язці справа наліво розташовані такі анатомічні утворення, як загальна жовчна протока, ворітна вена та власна печінкова артерія, яку оточує печінкове нервове сплетення (мал. 197).

Нирково-дванадцятипалокишкова зв'язка прилягає до чепцевого отвору знизу. Простягається вона від бічного краю низхідного відділу дванадцятипалої кишки до правої нирки, де переходить у пристінковий листок очеревини задньої стінки черевної порожнини спереду від нирки.

Підвішувальна зв'язка (Трейтца; lig. suspensorium duodeni, lig. Treitz) фіксує дванадцятипало-порожньокишковий згин. Вона утворена складкою очеревини, що вкриває м'яз — підвішувач дванадцятипалої кишки (m. suspensorium duodeni). Цей м'яз походить із циркулярного м'язового шару стінки дванадцятипалої кишки в місці її перегину, тягнеться догори і вплітається в ніжки діафрагми.

Підвішувальна зв'язка є важливим орієнтиром під час виконання хірургічних втручань. Щоб легко знайти дванадцятипало-порожньокишковий згин під час накладання шлунково-кишкових співусть або ревізії органів черевної порожнини, рекомендують застосовувати прийом О.П. Губарева: великий чепець разом із поперечною ободовою кишкою відкинути вгору, під коренем її брижі визначити хребтовий стовп; вказівним пальцем ковзнути вліво і захопити петлю тонкої кишки. Це і буде початкова, фіксована підвішувальною зв'язкою, петля тонкої кишки.

Кровопостачання. Артеріальне кровопостачання дванадцятипалої кишки відбувається з двох джерел: із системи черевного стовбура та верхньої брижової артерії (мал. 198). Від шлунково-дванадцятипалокишкової артерії (a. gastroduodenalis), яка є гілкою черевного стовбура, відходить верхня підшлунково-дванадцятипала артерія (a. pancreatoduodenalis superior), яка поділяється на передні та задні гілки. Від верхньої брижової артерії відходить нижня підшлунково-дванадцятипалокишкова артерія (a. pancreatoduodenalis inferior), яка також поділяється на передні та задні гілки. Ці судини йдуть назустріч згаданим вище артеріям і, з'єднуючись з ними, утворюють передні та задні артеріальні дуги. Останні лежать у борозні між внутрішньою ввігнутістю півкола дванадцятипалої кишки та головкою підшлункової залози.

Вени дванадцятипалої кишки повторюють хід однойменних артерій і через систему верхньої брижової та селезінкової вен відводять кров у ворітну вену.

Лімфа від дванадцятипалої кишки відтікає у верхні та нижні підшлунково-дванадцятипалокишкові вузли (nodi lymphatici pancreatoduodenales superiores et inferiores) та в черевні лімфатичні вузли (nodi lymphatici coeliaci).

Іннервують дванадцятипалу кишку гілки блукаючих нервів, які несуть парасимпатичні та чутливі волокна через черевне сплетення (plexus coeliacus); у формуванні останнього беруть участь також великі підшкірні нерви, що несуть симпатичні та чутливі волокна від сегментів Tvii-ix спинного мозку. Через це в разі патології дванадцятипалої кишки біль локалізується в надчеревній ділянці.



Категорія: Топографічна анатомія живота | Переглядів: 2219 | Додав: anatomia | Теги: Дванадцятипала кишка | Рейтинг: 2.0/1

Вхід на сайт

Пошук

будь ласка збережи

Попередження

При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://anatomia.at.ua обов'язково

Реклама