Легені - 23 Лютого 2012 - Анатомія людини
П`ятниця, 19.12.2014, 14:39
Анатомія людини
Форма входу

Меню сайту
Категорії розділу
Топографічна анатомія голови [13]
Топографічна анатомія шиї [14]
Топографічна анатомія грудей [8]
Топографічна анатомія живота [12]
Топографічна анатомія поперекової ділянки та заочеревинного простору [11]
Топографічна анатомія таза [23]
Топографічна анатомія хребта та спинного мозгу [4]
Топографічна анатомія верхньої кінцівки [24]
Топографічна анатомія нижньої кінцівки [14]
Анатомічні фото
Анатомічні зображення
Додай сайт
Реклама
Спорткомплекс
Спорткомплекс Авангард сдает в аренду спортзал для футбола Аренда спортзала
Статистика
Анатомія » 2012 » Лютий » 23 » Легені
19:04
Легені

Легені — парні органи, що містяться в грудній порожнині в плевральних мішках. Одна від одної вони відокремлені середостінням.

Об'єм правої легені на 10—15 % перевищує такий лівої. Кожна легеня має форму конуса з основою (basis pulmonis), оберненою до діафрагми. Верхівка органа (apex pulmonis) виступає над ключицею на 2—3 см.

У легенях розрізняють три поверхні:

• зовнішню (реброву), що прилягає до ребер та міжребрових проміжків;
• нижню (діафрагмову), розташовану з боку діафрагми;
• внутрішню (середостінну), обернену до середостіння.

У складі легенів виділяють частки (lobi): права містить три, ліва — дві. Відповідно до цього в лівій легені розташована одна коса щілина (fissura oblique) — глибока борозна, що поділяє орган на верхню та нижню частки (lobus superior et lobus inferior), а в правій — дві міжчасткові щілини: горизонтальна щілина (fissura horizontalis pulmonis dextri) і коса щілина (fissura obliqua pulmonis dextri), які поділяють її на верхню,
середню та нижню частки.

Скелетотопія легенів. Передні та задні межі легенів і плеври майже збігаються, а нижні — значно розходяться через реброво-діафрагмові заглибини. Нижні межі легенів праворуч на рівні груднини, а ліворуч — по пригруднинній лінії відповідають хрящу VI ребра, по передній пахвовій лінії — верхньому краю VII, по середній па¬хвовій лінії — VIII, а по прихребтовій лінії — XI ребру. Під час глибокого вдиху нижня межа легенів змішується по пригруднинній лінії до нижнього краю VII ребра, а по прихребтовій лінії — до верхнього краю XII ребра. Косі щілини легенів праворуч і ліворуч розташовані однаково: по прихребтовій лінії відповідають рівню остистого відростка III грудного хребця. Лінія межі йде косо вниз і вперед та перетинає VI ребро в місці переходу його в хрящову частину. Горизонтальна щілина правої легені відповідає проекції IV ребра від серединної лінії до місця фіксації його хряща до груднини.

Сегментарна будова легенів. До складу кожної частки легенів входять бронхолегеневі сегменти: ділянки легеневої тканини, що вентилюють бронхи третього порядку (сегментарні бронхи). За своєю формою сегменти нагадують піраміду, що обернена вершиною до воріт легенів. На вершині кожного сегмента розташована його ніжка, до складу якої входять сегментарний бронх, сегментарна артерія та центральна вена, через яку від тканини сегмента відтікає лише незначна кількість крові. Основним колектором крові із прилеглих сегментів є міжсегментарні венй.

У кожній легені виділяють десять сегментів.
Права легеня:
• верхня частка:
— верхівковий сегмент (Деві—Нельсона—Фаулера);
— задній сегмент;
— передній сегмент;
• середня частка:
— бічний;
— присередній;
• нижня частка:
— верхній;
— присередній основний (серцевий);
— передній основний;
— бічний основний;
— задній основний.
Ліва легеня:
• верхня частка:
— верхівково-задній;
— передній;
— верхній язичковий;
— нижній язичковий;
• нижня частка:
— верхній;
— присередній основний;
— передній основний;
— бічний основний
— задній основний

Топографічна анатомія коренів легенів. На внутрішній поверхні кожної легені розташовані ворота легенів (hylus pulmonis), через які проходять легеневі утворення: бронх, легенева артерія, дві легеневі вени, бронхова артерія й вени, лімфатичні судини та нерви. Проекції воріт легенів на грудну стінку найчастіше відповідають V—VIII грудним хребцям ззаду та II—IV ребрам спереду.

Корені легенів укриті середостінною плеврою в місці переходу її у нутрощеву. Досередини від середостінної плеври судини коренів легенів вкриті заднім листком перикарда. Усі їхні елементи вкриті також відрогами внутрішньогрудної фасції, шо формує для них фасціальні ложа, відокремлюючи присудинну клітковину, в якій розташовані судини та нервові сплетення. Ця клітковина сполучається з клітковіїною середостіння, що має важливе значення в разі поширення запально-гнійних процесів. До кореня правої легені спереду прилягають верхня порожниста вена, праве передсердя та лівий діафрагмовий нерв. Позаду останнього проходять непарна вена та її дуга, а також правий блукаючий нерв, який віддає свої гілки до легені.

У корені правої легені найбільш верхнє положення займає правий головний бронх (bronchus principalis dexter), а нижче й спереду від нього розташована права легенева артерія (a. pulmonalis dextra), нижче якої залягає права верхня легенева вена (v. pulmonalis dextra superior). Від правого головного бронха ще до входу у ворота легенів відходить правий верхній частковий бронх (bronchus lobaris superb г dexter), який розділяється на три сегментарних бронхи (bronchus segmentalis 1,2 1 . Права легенева артерія розділяється на часткові та сегментарні артерії. Легеневі вени (верхня та нижня, w. pulmonales superiores et inferiores) формуються із міжсегментарних і центральних вен.

У корені лівої легені найбільш поверхнево розташована ліва легенева артерія, нижче й ззаду від неї лежить лівий головний бронх (bronchus principalis sinister). Верхня та нижня легеневі вени прилягають до передньої та нижньої поверхні головного бронха й артерії. Ліва легенева артерія у воротах легені дугоподібно обходить лівий головний бронх, розташовуючись уздовж лівого нижнього часткового бронха (bronchus lobaris inferior sinister). Лівий головний бронх у воротах легенів ділиться на часткові бронхи: верхній і нижній (bronchi lobares superiores et inferiores).

Правий головний бронх ширший і коротший, ніж лівий: у його складі виділяють 6—8 хрящових напівкілець, а в діаметрі він досягає 2 см. Лівий бронх вужчий і довший, ніж правий: у його складі виділяють 10—12 напівкілець. Діаметр його становить 1,2 см.

Ворота легенів розташовані нижче місця біфуркації трахеї, тому бронхи йдуть косо вниз і назовні. Проте правий бронх спускається крутіше, ніж лівий, і є ніби продовженням трахеї. Тому саме в цьому органі найчастіше виявляють сторонні тіла.

На всьому протязі присередньої поверхні правої легені позаду її кореня згори донизу простягається стравохідне втиснення (impressio oesophageus).

На присередній поверхні лівої легені позаду її кореня визначається аорталь m борозна (sulcus aortalis).
Кровопостачання легенів здійснюють дві—чотири бронхові артерії (аа. bronchiale і. найчастіше дві ліві та одна права. Зазначені артерії кровопостачають бронхи, леїневу тканину та навколобронхові лімфатичні вузли. Крім того, легеневу тканину живить збагачена киснем кров із системи витоків легеневих вен. У бронхіолах і ал веолах існують анастомози між системою бронхіальних артерій і системою легенвих вен. 

інша група судин сприяє виконанню дихальної функції легенів. Зокрема це легенева артерія, що відходить від правого шлуночка серця, завдовжки 3—4 см. Зазначена артерія ділиться на праву й ліву гілки, кожна з яких розділяється на часткові гілки. Артеріальна кров від капілярів відтікає легеневими венами, які біля воріт легенів прикривають бронх спереду, а венозна — передніми бронховими венами w. bronchiales anteriores) у систему плечо-головних вен (vv. brachiocephalicae), а через задні бронхові вени (vv. bronchiales posteriores) — у непарну та півнепарну вени.

Іннервують легені гілки симпатичного нерва (з другого по четвертий шийний та з першого по п'ятий грудні вузли) та блукаючий нерв. Обидва утворюють переднє та заднє легеневі сплетення, кожне з яких пов'язане з гілками серцевих і стравохідного сплетень, які утворюють чутливу рефлексогенну ділянку грудної порожнини. Переднє легеневе сплетення розташоване в передньому відділі коренів легенів. Гілки обох сплетень прямують у тканину легенів судинами та розгалуженнями бронхів. За кількістю гілок, які іннервують легені, блукаючий нерв превалює над симпатичним. Крім того, в іннервації легенів беруть участь гілки діафрагмового нерва.

У лімфатичній системі легенів виділяють дві сітки: поверхневу, розташовану у нутрощевій плеврі, та глибоку, закладену в легеневій тканині.

Між ними існують численні анастомози. Поверхнева сітка збирає лімфу з плеври та кортикальних шарів легенів й відводить її в лімфатичні вузли кореня легенів. Лімфатичні судини глибокої сітки супроводжують розгалуження бронхів й судин легенів і також вливаються в лімфатичні вузли воріт легенів. З лімфатичних вузлів коренів легенів лімфа відтікає у вузли середостіння (біфуркаційні —перший бар'єр і навколотрахейні лімфатичні вузли — останній бар'єр).
Категорія: Топографічна анатомія грудей | Переглядів: 1569 | Додав: anatomia | Теги: Легені | Рейтинг: 4.5/2
Пошук
Пошук
Косметологія
Ефективний засіб проти зморшок
  • Микротоковая терапия
  • Реклама
    Анатомія
    Анатомія російською мовою з кольоровими ілюстраціями
  • Анатомия
  • Попередження
    При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на www.anatomia.at.ua обов'язково.
    Copyright MyCorp © 2014

    Створити сайт безкоштовно