Печінка - 25 Лютого 2012 - Анатомія людини

Анатомія людини

Категорії розділу

Топографічна анатомія голови [13]
Топографічна анатомія шиї [14]
Топографічна анатомія грудей [8]
Топографічна анатомія живота [12]
Топографічна анатомія поперекової ділянки та заочеревинного простору [11]
Топографічна анатомія таза [23]
Топографічна анатомія хребта та спинного мозгу [4]
Топографічна анатомія верхньої кінцівки [24]
Топографічна анатомія нижньої кінцівки [14]

Реклама

Статистика

Головна » 2012 » Лютий » 25 » Печінка
13:27
Печінка
Печінка (HEPAR)
Печінка — найбільша залоза людського організму. Розташована вона переважно в правому підребер'ї, займає надчеревну ділянку та частково ліве підребер'я.

Верхню межу печінки скелетотопічно визначають праворуч по середній пахвовій лінії в десятому міжребер'ї, по правій середньоключичній лінії вона досягає четвертого міжребер'я, потім вище мечоподібного відростка перетинає груднину і в лівому п'ятому міжребер'ї доходить до білягруднинної лінії.

Нижня межа печінки також починається в десятому міжребер'ї, проходить косо вгору і вліво, перетинає реброву дугу на рівні хряща лівого VII ребра і в п'ятому міжребер'ї зліва з'єднується з верхньою межею.

Розрізняють три основні положення печінки:
1) вентропетальне, за якого передній край печінки опущений;
2) дорзопетальне — печінка наближається до задньої черевної стінки, і її нутрощева поверхня відкрита вперед так, що добре видно всі її частки та жовчний міхур;
3) проміжне положення, яке є середнім між вентро- і дорзопетальним.

Печінка має дві поверхні: діафрагмову та нутрощеву. Діафрагмова поверхня печінки (fades diaphragmatica) прилягає до діафрагми і є опуклою. Серпоподібна зв'язка, розташована поздовжньо, розділяє зазначену поверхню на дві частки: праву (lobus hepatis dexter) та ліву (lobus hepatis sinister). Права частка розташована під правим куполом діафрагми, ліва — під лівим. На задній частині діафрагмової поверхні виділяють глибоку борозну порожнистої вени (sulcus venae cavae), а на лівій частці — кардіальне втиснення (impressio cardiaca). Верхньозадній край печінки дуже згладжений, і тому його розглядають як задню частину діафрагмової поверхні. Спереду зазначена поверхня переходить у нутрощеву, утворюючи нижній край печінки (margo inferior).

Нутрощева поверхня печінки (facies visceralis) — нерівна, дещо ввігнута, із втисненнями від органів, до яких прилягає. На цій поверхні є три борозни: дві поздовжні й одна поперечна. Поздовжні борозни йдуть спереду назад, поперечна ж борозна з'єднує середини поздовжніх. Борозни розділяють нутрощеву поверхню печінки на чотири частки: праву, ліву, квадратну та хвостату.

У передньому відділі правої поздовжньої борозни в ямці жовчного міхура розташований зазначений орган, а її задній відділ є борозною порожнистої вени. Передній відділ лівої поздовжньої борозни має вигляд щілини, в якій залягає кругла зв'язка печінки (lig. teres hepatis). У задньому відділі, в ділянці венозної зв'язки (lig. venosum), розташований фіброзний тяж — облітерована венозна протока (ductus venosus).

Між двома поздовжніми борознами міститься глибока поперечна борозна — ворота печінки (porta hepatis), через які в орган входять власна печінкова артерія та ворітна вена, а виходять жовчні протоки.

Печінка майже повністю вкрита очеревиною (мезоперитонеальне розташування), і лише на задній її поверхні, що прилягає до діафрагми, очеревини немає (area nuda). Під очеревиною розташована фіброзна оболонка (tunica fibrosa), яка в ділянці воріт печінки разом із судинами входить у паренхіму печінки і у вигляді тонких сполучнотканинних прошарків оточує її часточки (lobuli hepatis).

Сегментарна будова печінки. Під сегментом розуміють ділянку печінки, яка має виражене відокремлене кровопостачання, іннервацію, жовчо- та лімфовідтік.

У печінці розрізняють вісім сегментів (segmenta hepatis). У правій частці органа виділяють правий присередній відділ (divisio medialis dextra), до складу якого входать V (правий присередній передній) і VIII (правий присередній задній) сегменти та правий бічний відділ (divisio lateralis dextra), який, своєю чергою, має VI (правий бічний передній) і VII (правий бічний задній) сегменти. Ліва частка печінки містить лівий присередній відділ (divisio medialis sinistra), до складу якого входить IV (лівий присередній) сегмент і лівий бічний відділ (divisio lateralis sinistra), який має II (лівий бічний задній) і III (лівий бічний передній) сегменти, що відповідає хвостатій частці печінки; мал. 199).

Зв'язки печінки. Вінцева зв'язка простягається від нижньої поверхні діафрагми до опуклої задньоверхньої поверхні печінки, фіксуючи її у фронтальній площині. Праворуч і ліворуч вона переходить у трикутні зв'язки (lig. triangulare dextrum et lig. triangulare sinistrum).

Серпоподібна зв'язка — натягнена в стріловій площині між діафрагмою й опуклою діафрагмовою поверхнею печінки на межі її правої та лівої часток.

Кругла зв'язка печінки біля переднього краю органа зливається із серпоподібною зв'язкою. Йдучи від пупка до лівої гілки ворітної вени, вона залягає в передньому відділі лівої поздовжньої борозни. Зазначена зв'язка містить частково облітеровану пупкову вену (v. umbilicalis), яка в період внутрішньоутробного розвитку приймає артеріальну кров від плаценти.

Від нутрощевої поверхні печінки вниз прямують печінково-шлункова, печінково-дванадцятипалокишкова та печінково-ниркова зв'язки.

Кровопостачання. Кров до печінки надходить з двох джерел: власної печінкової артерії та ворітної вени.

Власна печінкова артерія (a. hepatica propria) є гілкою спільної печінкової артерії (a. hepatica communis), яка, своєю чергою, відходить від черевного стовбура. Розташована артерія між листками печінково-дванадцятипалої зв'язки, ліворуч від загальної жовчної протоки. У середній третині зазначеної зв'язки власна печінкова артерія ділиться на дві (праву та ліву), а іноді й на три гілки, що прямують до печінки. Від правої гілки, що кровопостачає однойменну частку печінки, відходить жовчноміхурова артерія (a. cystica). Ліва гілка приносить кров до однойменної частки печінки, а також до квадратної та хвостатої.

Ворітна вена формується позаду підшлункової залози, на межі переходу її головки в тіло. Вона приносить кров до печінки і відводить венозну кров від непарних органів черевної порожнини. Найчастіше ворітна вена утворюється з трьох основних вен: селезінкової (v. lienalis), яка відводить венозну кров від однойменного органа, а також від: шлунка та підшлункової залози, верхньої брижової (v. mesenterica superior), яка забезпечує венозний відтік від правої половини товстої та всієї тонкої кишки, та нижньої брижової (v. mesenterica inferior), яка відводить венозну кров від лівої половини товстої кишки.

Венозна кров від печінки відтікає печінковими венами (w. hepaticae), які впадають у нижню порожнисту вену (v. cava inferior) в тому місці, де вона тісно прилягає до задньої поверхні печінки.

Іннервацію печінки забезпечують гілки блукаючих нервів і черевного сплетення. У печінково-дванадцятипалокишковій зв'язці гілки зазначених нервів формують переднє та заднє печінкові сплетення, а нервові провідники поширюються всією печінкою. Правий діафрагмовий нерв, що проникає в черевну порожнину через отвір нижньої порожнистої вени, бере участь в іннервації капсули діафрагмової поверхні органа.

Лімфа від печінки насамперед відтікає в лімфатичні вузли, розташовані біля її воріт (nodi lymphatici hepatici), в праві та ліві шлункові (nodi lymphatici gastrici dextrisinistri), черевні (nodi lymphatici coeliaci), передаортальні (nodi lymphatici preaortici), передпорожнисті (nodi lymphatici precavales), запорожнисті (nodi lymphatici postcavales), нижні діафрагмові (nodi lymphatici phrenici inferiores) і поперекові (nodi lymphatici lumbales) вузли.


Категорія: Топографічна анатомія живота | Переглядів: 2696 | Додав: anatomia | Теги: печінка | Рейтинг: 5.0/1

Вхід на сайт

Пошук

будь ласка збережи

Попередження

При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://anatomia.at.ua обов'язково

Реклама