Анатомія людини

Категорії розділу

Топографічна анатомія голови [13]
Топографічна анатомія шиї [14]
Топографічна анатомія грудей [8]
Топографічна анатомія живота [12]
Топографічна анатомія поперекової ділянки та заочеревинного простору [11]
Топографічна анатомія таза [23]
Топографічна анатомія хребта та спинного мозгу [4]
Топографічна анатомія верхньої кінцівки [24]
Топографічна анатомія нижньої кінцівки [14]

Реклама

Статистика

Головна » 2011 » Лютий » 17 » Привушно-жувальна ділянка
16:34
Привушно-жувальна ділянка
Межі. Згори привушно-жувальна ділянка відокремлена виличною дугою, знизу — нижнім краєм нижньої щелепи, спереду — переднім краєм жувального м'яза, ззаду — заднім краєм гілки нижньої щелепи (мал. ).
Ця ділянка має велике практичне значення, оскільки в ній розташовані важливі анатомічні утворення: привушна залоза, лицевий нерв і зовнішня сонна артерія.
Пошарова топографія. Шкіра привушно-жувальної ділянки тонка, рухома, у чоловіків вкрита волоссям; підшкірна жирова клітковина добре виражена і пронизана сполучнотканинними тяжами, які зв'язують шкіру з власною фасцією (fascia рагоtideomasseterica). Остання є щільною фасцією, що розщеплюється на два листки — передній і задній, утворюючи капсулу для привушної залози та футляр для жувального м'яза. Крім того, власна фасція цієї ділянки утворює капсулу жирового тіла щоки. Від капсули вглиб однойменної залози відходять відростки, що поділяють залозу на часточки. Обидва листки цієї фасції сходяться допереду і вкривають передню поверхню жувального м'яза. Власна фасція привушно-жувальної ділянки внизу переходить у другу фасцію шиї (fascia colli propria). Щільність фаціального листка не скрізь однакова: біля передньої стінки зовнішнього слухового проходу та бічної стінки глотки вона дуже стоншена, а подекуди її й зовсім немає. Це має велике практичне значення, оскільки абсцеси привушної залози можуть прориватися в зовнішній слуховий хід і навкологлоткову клітковину, формуючи заглотковий абсцес.
Привушна залоза основною своєю масою лежить у защелепній ямці (fossa retromandibularis), яка обмежена спереду гілкою нижньої щелепи і медіальним крилоподібним м'язом (m. pterygoideus medialis), ззаду — соскоподібним відростком, верхньою частиною груднинно-ключично-соскоподібного м'яза та заднім черевцем двочеревцевого м'яза, згори — зовнішнім слуховим отвором (poms acusticus externus). Тканина залози спереду заходить за задній край жувального м'яза, а внизу — до висхідної гілки нижньої щелепи. Залоза має глотковий відросток (processus pharyngeus), спрямований до бічної стінки глотки та навкологлоткового простору. При гнійному паротиті можливе поширення гнійно-запального процесу в порожнину середнього вуха або в навкологлотковий простір.
Вивідна протока привушної залози лежить між двома листками власної фасції, проходить у горизонтальному напрямку паралельно і нижче виличної дуги по передній поверхні жувального м'яза, після чого повертається під прямим кутом, проходить щічний м'яз і відкривається в присінок рота на рівні другого верхнього великого кутнього зуба. Проекція вивідної протоки привушної залози збігається з лінією, що сполучає вушну часточку (мочку вуха) з кутом рота. Ушкодження (перерізування) цієї протоки під час операцій спричинює утворення слинних нориць.
Кровопостачання. У нижньовнутрішню частину привушної залози входить основний стовбур зовнішньої сонної артерії, який, ідучи знизу вгору, на рівні шийки суглобового паростка нижньої щелепи віддає верхньощелепну артерію в глибоку ділянку лиця та продовжується кінцевою гілкою — поверхневою скроневою артерією. Усередині залози зовнішня сонна артерія віддає поперечну артерію лиця, що йде паралельно виличній дузі. Позаду та над зовнішньою сонною артерією через товщу привушної залози вздовж гілки нижньої щелепи проходить занижньощелепна вена (v. retromandibularis). У цьому відділі в неї впадають дрібні вени вушної раковини, скронево-нижньощелепного суглоба, середнього вуха та тканини привушної залози. Занижньощелепна вена спускається вниз і в шийній ділянці з'єднується з лицевою веною, після чого впадає у внутрішню яремну вену.
Іннервація. Лицевий нерв, який іннервує мімічні м'язи обличчя, в товщі привушної залози утворює сплетення (plexus parotideus). Кінцеві гілки зазначеного сплетення формують велику гусячу лапку (pes anserinus major), до складу якої входять променево розташовані периферійні гілки: скроневі, виличні, щічні, крайова гілка нижньої щелепи та шийна. Шоста гілка лицевого нерва — задня вушна (r. auricularis posterior) — іннервує однойменний м'яз, який забезпечував рухливість вушної раковини в доісторичної людини.


Мал.  Топографічна анатомія щічної та привушно-жувальної ділянок:
1 — надочноямковий нерв; 2 — кутова артерія; 3 — лицева вена; 4 — виличні гілки лицевого нерва; 5 — лицева артерія; 6 — щічні гілки лицевого нерва; 7 — крайова гілка нижньої щелепи (r. marginalis mandibulae); 8 — шийні гілки лицевого нерва; 9 — великий вушний нерв (n. auricularis magnus); 10 — гілки лицевого нерва; 11 — жувальний нерв; 12 — привушна залоза (glandula parotis); 13 — вивідна протока привушної залози (ductus parotideus); 14 — поперечна артерія лиця; 15 — поверхнева скронева артерія й однойменна вена; 16 — вушно-скроневий нерв (п. ашіculotemporalis); 17 — скроневі гілки лицевого нерва; 18 — тім'яні гілки поверхневої скроневої артерії; 19 — лобова гілка поверхневої скроневої артерії


Категорія: Топографічна анатомія голови | Переглядів: 3931 | Додав: anatomia | Рейтинг: 0.0/0

Вхід на сайт

Пошук

будь ласка збережи

Попередження

При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://anatomia.at.ua обов'язково

Реклама