Анатомія людини - Кістки черепа

Анатомія людини

Категорії розділу

Топографічна анатомія голови [13]
Топографічна анатомія шиї [14]
Топографічна анатомія грудей [8]
Топографічна анатомія живота [12]
Топографічна анатомія поперекової ділянки та заочеревинного простору [11]
Топографічна анатомія таза [23]
Топографічна анатомія хребта та спинного мозгу [4]
Топографічна анатомія верхньої кінцівки [24]
Топографічна анатомія нижньої кінцівки [14]

Реклама

Статистика

Кістки черепа

Кістки черепа

Серед кісток черепа (ossa cranii) потилична, клиноподібна, дві скроневі, дві тім'яні та лобова пов'язані з розвитком головного мозку, а решітчаста, дві нижні носові раковини, дві сльозові, дві носові кістки й леміш — з розвитком нюхової плакоди (капсули).

Потилична кістка (os occipitale) (мал. 13, а, б) розташована в задньонижньому відділі черепа. Складається з основної, двох бічних частин і потиличної луски, що оточують великий отвір (foramen magnum).

Верхня увігнута гладка поверхня основної частини (pars basilaris) з тіломклиноподібної кістки утворює схил (clivus), де розташований довгастий мозок. З краю на мозковій поверхні основної частини праворуч і ліворуч помітні слабкі борозни нижньої кам'янистої пазухи, а на нижній її поверхні є глотковий горбок (tuberculum pharyngeum).
На нижній поверхні бічної частини (pars lateralis) міститься потиличний виросток (condylus occipitalis) для з'єднання з атлантом. Крізь товщу бічних частин над виростком проходить канал під'язикового нерва (canalis nervi hypoglossi), в якому розташований однойменний нерв. Позаду потиличного виростка видно виросткову ямку з непостійним отвором, що відкривається у венозний виростковий канал. Біля зовнішнього краю (праворуч і ліворуч) збоку від потиличного виростка виступає яремний відросток, попереду якого є яремна вирізка. Верхня поверхня бічних частин потиличної кістки гладенька. Безпосередньо біля яремних відростків містяться широкі борозни сигмоподібних пазух і ближче до великого отвору — яремний горбок.
Потилична луска (squama occipitalis) має форму випуклої назовні пластинки. Зовнішня поверхня її шорстка, що пояснюється прикріпленням численних м'язів і зв'язок. У центрі цієї поверхні є зовнішній потиличний виступ (protubcrantia occipitalis externa), від якого донизу спускається зовнішній потиличний гребінь (crista occipitalis externa), а горизонтально йде верхня каркова лінія (linea nuchalis superior). Між нею і згіднім краєм великого отвору проходить нижня каркова лінія (linea nuchalis inferior). У центрі внутрішньої поверхні потиличної луски розташований внутрішній потиличний виступ (protuberantia occipitalis interna), від якого відходять борозни пазух твердої оболонки головного мозку: вертикально догори борозна верхньої стрілової пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris), горизонтально — борозна поперечної пазухи (sulcus sinus transversi). Прямовисно вниз спускається внутрішній потиличний гребінь (crista occipitalis interna). Усі ці утвори дістали назву хрестоподібного підвищення (eminenta cruciformis).
Бічний край потиличної луски, з'єднуючись з тім'яною кісткою, утворює лямбдоподібний край (marдо lambdoideus), а з основою соскоподібного відростка скроневої кістки — соскоподібний край (marдо mastoideus).
Скостеніння. Усі частини потиличної кістки, за винятком верхнього відділу луски, розвиваються на хрящовій основі. Точки скостеніння з'являються в кожній частині кістки на третьому місяці ембріогенезу. Бічні частини з лускою зростаються до 2 —3 років, з основною частиною — до 4 —6 років життя.
Клиноподібна кістка (os sphenoidale) (мал. 14, а, 6) непарна, розташована попереду потиличної кістки і займає центральне положення серед кісток основи черепа. У цій кістці розрізняють тіло, малі й великі крила та крилоподібні відростки.
Тіло (corpus) клиноподібної кістки схоже на неправильний паралелепіпед; має повітроносну клиноподібну пазуху, розділену перегородкою на дві частини. Задня стінка тіла зростається з основною частиною потиличної кістки, дві бічні продовжуються у великі крила, верхня спрямована до порожнини черепа, а нижня та передня стінки, які безпосередньо продовжуються одна в одну, обернені більшою своєю частиною до порожнини носа. На мозковій поверхні тіла клиноподібної кістки є невелике заглиблення — турецьке сідло (sella turcica), у центрі якого розташована ямка нижнього придатка мозку (fossa hypofisialis), де міститься нижній придаток мозку (гіпофіз). Спереду турецьке сідло обмежене горбком сідла (tubercidum sellac), а ззаду — спинкою сідла (dorsum sellae), яка у задній своїй частині переходить у схил потиличної кістки. З боків від сідла видно борозни, в яких залягають внутрішні сонні артерії (sulcus caroticus). Передній край верхньої стінки тіла кістки з'єднується із заднім краєм дірчастої пластинки решітчастої кістки. Позаду цього сполучення і безпосередньо перед горбком сідла є поперечна передперехресна борозна (sulcus prechiasmatis), в якій розташоване перехрестя зорових нервів.
Посередині передньої поверхні тіла клиноподібної кістки у сагітальній площині виступає клиноподібний гребінь, що є продовженням перегородки клиноподібних пазух, який спереду з'єднується із заднім краєм перпендикулярної пластинки решітчастої кістки. З боків від гребеня містяться два (правий і лівий) круглої форми отвори клиноподібних пазух, обмежені тонкими кістковими пластинками. Переходячи на нижню стінку тіла клиноподібної кістки, клиноподібний гребінь утворює виступ — клиноподібний дзьоб (rostrum sphenoidale), до якого прикріплюється леміш.
Малі крила (alae minores) мають форму двох плоских трикутних пластинок, що відходять двома корінцями від передньо-бічних кутів тіла клиноподібної кістки. Між корінцями з кожної сторони проходить зоровий канал (canalis opticus), через який зоровий нерв із очної ямки проникає в порожнину черепа. Верхня поверхня малих крил виходить у порожнину черепа, а нижня — у задні відділи очних ямок. Передні краї малих крил з'єднуються із згідні ми краями очноямкових частин лобової кістки, а задні вільні і присередньо закінчуються передніми похилими відростками - місцем фіксації твердої оболони головного мозку. Безпосередньо під малими крилами з обох боків міститься верхня очноямкова щілина (fissura orbitalis superior), через яку проходять нерви та судини.
Великі крила (аlае mаjores) відходять від бічних стінок тіла клиноподібної кістки у вигляді неправильно зігнутих кісткових пластинок. Кожне крило має п'ять поверхонь: мозкову, очноямкову, скроневу та відділену від неї підскроневим гребінцем, нівскроиеву та верхньощелепну. На мозковій поверхні є: круглий отвір (foramen rotundum), де проходить верхньощелепний нерв, позаду нього — овальний отвір (foramen ovate) — місце проходження нижньощелепного нерва та остистий отвір (foramen spinosum), через який проникають судини й нерв до мозкових оболон. Очноямкова поверхня, обернена в порожнину очної ямки, має верхній край, який обмежує знизу верхню очноямкову щілину (fissura orbitalis superior), і нижній, що оточує зверху нижню очноямкову щілину (fissura orbitalis inferior).
Крилоподібний відросток (processus pterygoidens) з обох боків відходить від нижньобічної грані тіла й суміжної ділянки нижньої поверхні великого крила клиноподібної кістки.
Крилоподібний відросток складається з двох тонких пластинок, які спускаються прямовисно донизу і розташовані одна до одної під кутом, відкритим дозаду. Бічна пластинка (lamina lateralis) — широка іі коротка, ирисередня (lamina medialis) — довга й вузька. На дистальному кінці присередньої пластинки є крилоподібний гачок, через якої перекинутий м'яз, що напружує м'яке піднебіння. Між обома пластинками утворюється крилоподібна ямка.
Через основу кожного крилоподібного відростка в сагітальному напрямку проходить однойменний канал (canalis pteryqoideus), де залягають судини й нерви.
Скостеніння. Клиноподібна кістка розвивається майже цілком на основі хряща. Точки скостеніння виникають на другому місяці ембріогенезу. Малі крила приростають до тіла на шостому-сьомому місяці утробного розвитку, а великі — незабаром після народження. Клиноподібна пазуха з'являється до третього року життя. Формування кістки закінчується до 14 — 15 років.
Скронева кістка (os temporale) (мал. 15) парна. Бере участь в утворенні склепіння та основи черепа й розташована між клиноподібною і потиличною кістками. У ній розрізняють три частини: кам'янисту, барабанну і лускову.
Кам'яниста частина (pars petrosa) має тригранну форму і спрямована вперед і присередньо. У кам'янистій частині розрізняють верхівку, розташовану між тілом і великим крилом клиноподібної кістки, основу, що зовні зливається з лусковою і барабанною частинами, а також три поверхні — передню, задню (обернену до порожнини черепа) і нижню.
Передня поверхня кам'янистої частини межує з мозковою поверхнею лускової частини. У молодому віці на місці переходу видно кам'янисто-лускову щілину (fissura petrosquamosa). Медіально від неї розташована рівна площадка — покрив барабанної порожнини (tegmen tympani). Приблизно посередині на передній поверхні добре помітне дугове підвищення (eminentia arcuata). Перед ним у напрямку до верхівки проходять паралельно одна одній дві тонкі борозни: збоку — борозна малого кам'янистого нерва (sulcus n.petrosi minoris), яка виходить із розтвору однойменного каналу, присередньо від неї — борозна великого кам'янистого нерва (sulcus n.petrosi majoris), що починається з розтвору однойменного каналу. Безпосередньо біля верхівки кам'янистої частини на передній поверхні, як правило,добре помітно трійчасте втиснення (impressio trigeminalis) — ложе для вузла трійчастого нерва.
На задній поверхні кам'янистої частини, оберненої також до порожнини черепа, центральне місце займає внутрішній слуховий отвір (porus acusticus interims), який прямує до однойменного ходу (meatus acusticus internus). Ззаду, зовні й донизу розташований отвір канальця присінка (apertura canaliculi vestibuli). Поблизу основи піраміди є широка борозна сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei), яка продовжується на потиличну й тім'яну кістки. Уздовж переднього відрізка заднього краю піраміди проходить звичайно малопомітна борозна, яка разом з такою самою суміжною борозною основної частини потиличної кістки створює борозну нижньої кам'янистої пазухи. Поблизу нижнього краю точно по вертикалі проти внутрішнього слухового отвору відкривається отвір канальця завитки, а дещо позаду міститься яремна вирізка, яка з однойменною вирізкою потиличної кістки утворює яремний отвір (foramen jugularе). Через цей отвір проходять однойменна вена і IX, X та XI пари черепних нервів.
Нижня поверхня кам'янистої частини шорстка. Тут міститься сонний канал (canalis caroticus), який відкривається на верхівці кам'янистої частини. Позаду й дещо досередини від сонного каналу розташована яремна ямка (fossa jugularis), у якій міститься верхня цибулина внутрішньої яремної вени. Між отвором сонного каналу та краєм яремної ямки добре помітна кам'яниста ямочка (fossula petrosa), в глибині якої видно отвір, що веде в барабанний канадець (canaliculus tymраnicus). На задній ділянці нижньої поверхні кам'янистої частини розташований шилоподібний відросток (processus styloideus) — рудимент другої зябрової дуги. Позаду й назовні від нього міститься соскоподібний відросток (processus mastoideus), обмежений медіально однойменною вирізкою і розділений зсередини на тонкостінні кісткові комірки, які сполучаються з барабанною порожниною. Обидва відростки й вирізка є місцем початку м'язів. Між цими відростками розташований шилососкоподібний отвір (foramen stylomastoidеum), що є виходом каналу лицевого нерва.
Барабанна частина (pars tympanica) скроневої кістки розвинулась ендесмально; має вигляд неправильно зігнутої кісткової пластинки. Вона прикріплена як ластівчине гніздо до соскоподібного відростка (позаду) і лускової частини (спереду), тобто навколо зовнішнього слухового отвору (porus acusticus externus) та однойменного ходу (meatus acusticus externus). Через барабанно-лускову і барабанно-соскову щілини, які виникають при цьому, проходять нерви.
Лускова частина (pars squamosa) — тонка пластинка. У ній розрізняють скроневу, зовнішню, поверхню, яка бере участь в утворенні скроневої ямки, і мозкову, обернену до порожнини черепа. Скронева поверхня дещо випукла і шорстка (сліди прикріплення м'язових пучків).
Мозкова, внутрішня, поверхня гладенька, але нерівна. На ній добре видно косу борозну середньої оболонкової артерії. У нижньому відділі лускової частини відходить назовні і вперед виличний відросток (processus zygomaticus), який, з'єднуючись з однойменною кісткою, утворює виличну дугу. Від основи цього відростка вперед і горизонтально тягнеться надсоскоподібний гребінь, що продовжується в підскроневий гребінь зовнішньої поверхні великих крил клиноподібної кістки. Під основою виличного відростка перед зовнішнім слуховим ходом розташована нижньощелепна ямка (fossa mandibularis), передній край якої обмежений суглобовим горбком (tuberculum articulare). У глибині цієї ямки добре помітна барабанно-лускова щілина, в задній ділянці якої проходить барабанна струна — гілка лицевого нерва.
Лускова частина скроневої кістки межує тім'яним (верхнім) краєм з тім'яною кісткою, клиноподібним (переднім) краєм — з великим крилом клиноподібної кістки, а внизу та ззаду зрощується з кам'янистою частиною.
Канали скроневої кістки. У товщі кам'янистої частини скроневої кістки є канали (лицевого нерва, м'язово-трубний, сонний та ін.), через які проходять судини, нерви та інші утвори.
Канал лицевого нерва (сапаlis nervi facialis) починається на дні внутрішнього слухового ходу, звідки він прямує горизонтально назовні та вперед поперек кам'янистої частини під покрівлю барабанної порожнини. Тут біля розтвору каналу великого кам'янистого нерва канал лицевого нерва утворює колінце, але, залишаючись у горизонтальній площині, йде назад уздовж осі кам'янистої частини. Зробивши потім пологий поворот, канал спускається донизу і виходить через шилососкоподібний отвір (див. мал. 15,6).
М'язово - трубний канал (саnalis musculotubarius) починається в ділянці кута, утвореного лускою та верхівкою кам'янистої частини скроневої кістки, і ділиться на два півканали: верхній — півканал м'яза — натягача барабанної перетинки, нижній — півканал слухової труби.
Сонний канал (canalis caroticus) починається на нижній поверхні кам'янистої частини скроневої кістки, піднімається догори, повертається майже під прямим кутом, потім іде крізь кам'янисту частину кістки і відкривається отвором на її верхівці (див. мал. 15, б).
Скостеніння. Кам'яниста частина з соскоподібним відростком має хрящове походження; шилоподібний відросток розвивається з хряща другої глоткової дуги; луска і барабанна частина формуються на основі сполучної тканини. Точки скостеніння з'являються на другому місяці ембріогенезу в лусці, на третьому — в барабанній і на п'ятому — в кам'янистій частині. Усі частини кістки зростаються між собою в перші роки життя. Шилоподібний відросток приростає до 15 років.
Тім'яна кістка (os parietale) (мал. 16) — парна, займає верхньобічну частину склепіння черепа і в людини у зв'язку з еволюцією головного мозку є найбільшою серед однойменних кісток усіх приматів. Ця кістка має форму чотирикутної пластинки, зігнутої у вигляді пологої чаші, відкрита сторона якої повернена до порожнини черепа. У кістці розрізняють зовнішню і внутрішню поверхні, чотири краї (потиличний, стріловий, лобовий, лусковий) і чотири кути (лобовий, потиличний, клиноподібний і соскоподібний).
Зовнішня поверхня випукла, місце найбільшої випуклості утворює тім'яний горб (tuber parietale), або тім'яне підвищення (eminentia parietalis). У нижній частині зовнішньої поверхні є шорсткувата скронева поверхня (місце прикріплення однойменного м'яза), на якій згори добре помітні дугоподібні верхня і нижня скроневі лінії.
Внутрішня поверхня тім'яної кістки увігнута, має сліди артеріальних борозен. Уздовж стрілового краю кістки проходить поздовжня борозна верхньої стрілової пазухи (sulcus sinus sagittalis supcrioris). Назовні від цієї борозни на межі задньої та передніх двох третин з кожного боку іноді трапляється наскрізний тім'яний отвір, який вважають одним з реліктів тім'яного ока стародавніх рептилій. Крімтого, у межах соскоподібного краю помітна частина борозни сигмоподібної пазухи.
Тім'яна кістка з'єднується потиличним краєм з відповідною половиною переднього краю потиличної кістки; стріловим — з таким самим краєм однойменної кістки іншої сторони; лобовим — з тім'яним краєм луски лобової кістки; лусковим — з лускою скроневої кістки; клиноподібним кутом (на стику лобового та лускоподібного країв) — з великим крилом клиноподібної кістки і з соскоподібним кутом (на стику лускового й потиличного країв) — з кам'янистою частиною скроневої кістки.
Скостеніння. Тім'яні кістки належать до типових покривних кісток (розвиваються на базі сполучиш тканини). Кожна тім'яна кістка має дві точки скостеніння, що з'являється на другому місяці внутрішньоутробного розвитку й незабаром зливаються між собою в ділянці майбутнього тім'яного горба.
Лобова кістка (os frontale) (мал. 17) — непарна; розташована у передньоверхній частині черепа, складається з лобової луски, очноямкових та носової частин.
Лобова луска (squama frontalis) — це випукла допереду кісткова пластинка, майже вертикальна або з незначним нахилом назад. Спереду вона відділена від очноямкових частин парним надочноямковим краєм (marдо supraorhitalis), на присередній частині якого міститься однойменна вирізка (іноді отвір). Тут проходять судини й нерви. Збоку надочноямковий край закінчується виличним відростком для з'єднання з виличною кісткою. Задній край луски зазубрений, з'єднується з тім'яними кістками.
Зовнішня поверхня більшою мірою гладенька. Тут трохи вище від надочноямкових країв (іноді дуже близько від них) і паралельно проходять надбрівні дуги (arcus super ciliares). Ці дуги бувають різними щодо форми та розмірів у сучасних людей, але ніколи не зливаються в одну спільну дугу, що властиво було для первісної людини (пітекантропа) і неандертальця. Вище за надбрівної дуги з обох боків є лобові горби (чіткіші у жінок). Між горбами по серединній лінії проходить ледь помітний валок, іноді на цьому місці буває серединний шов. Між надбрівними дугами міститься ромбоподібної форми ділянка, передня точка якої називається надпереніссям (glabella).
За виличним відростком дугоподібно догори і назад тягнеться скронева лінія (linea temporalis), що відділяє скроневу поверхню лобової кістки. Ця поверхня з однойменними поверхнями клиноподібної, скроневої й тім'яної кісток бере участь у формуванні скроневої ямки.
На внутрішній поверхні луски, повернутій до порожнини черепа, через серединну площину проходить лобовий гребінь. Він починається внизу поблизу півнячогогребеня решітчастої кістки, є місцем прикріплення твердої мозкової оболони й продовжується в борозну верхньої стрілової пазухи.
Очноямкова частина (pars orbitalis) складається з двох (правої й лівої) тонких пластинок трикутної форми, розташованих горизонтально. Кожна пластинка переднім краєм з'єднана з відповідним надочноямковим краєм лобової луски, заднім краєм утворює шов з клиноподібною кісткою, присереднім — обмежує решітчасту вирізку (incisura ethmoidalis) (див. мал. 17), в якій міститься дірчаста пластинка решітчастої кістки. По краях цієї вирізки є ряд решітчастих ямочок, які, накладаючись на комірки решітчастого лабіринту (див. с. 42), сполучаються з ними. Найглибші передні ямочки ведуть до парної повітроносної лобової пазухи (sinus frontalis), закладеної в товщі нижнього відділу лобової луски. На верхній поверхні очноямкової частини розташовані численні пальцеві втиснення — відбитки мозкових звивин. Нижня поверхня ввігнута, рівна. Поблизу її зовнішнього краю міститься ямка сльозової залози (fossa glandulae lacrimalis).
Носова частина лобової кістки (pars nasalis) — це частина нижнього краю луски, яка позаду межує з переднім краєм решітчастої пластинки, а спереду — з носовими кістками і лобовими відростками верхньої щелепи. Ця масивна кісткова пластинка має вигляд спрямованих донизу численних остей, з яких найбільша — носова (spina nasalis) — розташована посередині.
Скостеніння. Лобова кістка розвивається із сполучної тканини з двох точок скостеніння, які з'являються на другому місяці ембріогенезу. Лобові пазухи формуються наприкінці першого року життя. Дві кісткові половини (права й ліва) лобової луски зростаються до двох років.
Решітчаста кістка (os ethmoid ale) (мал. 18, а, 6) — непарна. Розташована посередині, попереду тіла клиноподібної кістки. Бере участь в утворенні основи черепа та очної ямки і належить до складу кісткових стінок порожнини носа.
Кістка складається з дірчастої й перпендикулярної пластинок і решітчастого лабіринту.
Пірчаста пластинка (lamina cribrosa) розташована горизонтально. Спереду та з боків межує з решітчастою вирізкою лобової кістки, а ззаду — з переднім краєм тіла клиноподібної кістки. Через численні отвори пластинки проходять нюхові нерви й судини.
Перпендикулярна пластинка (lamina perpendicularis) ніби розділена на дві частини: верхню меншу, але масивну, що дістала назву півнячого гребеня (crista galli), і нижню велику, тонку, яка бере участь в утворенні кісткової перегородки носа.
Решітчастий лабіринт (labyrinthus ethmoidalis) складається з конгломерату тонкостінних кісткових комірок, які з'єднуються між собою і ніби підвішені до нижньої поверхні дірчастої пластинки з обох боків перпендикулярної пластинки. Кожна половина лабіринту зовні вкрита сльозовою кісткою і очноямковою пластинкою лабіринту, зверху прикрита відповідною половиною дірчастої пластинки і комірками очноямкової частини лобової кістки, а ззаду безпосередньо прилягає до передньої поверхні тіла клиноподібної кістки.
На присередній стінці лабіринту вільно звисають у носову порожнину верхня й середня носові раковини (conchae nasales superior et media) (мал. 19). Під середньою носовою раковиною міститься великий решітчастий пухир (bulla ethmoidalis), який разом з гачкуватим відростком (processus uncinatus), що відходить вперед і донизу від середньої носової раковини, обмежує півмісяцевий розтвір (hiatus semilunaris), що веде до верхньощелепної (гайморової) пазухи, і решітчасту лійку (infundibulum ethmoidale), яка сполучається з лобовою пазухою.
Скостеніння. Решітчаста кістка формується з хрящової закладки носової плакоди (капсули). Перші точки скостеніння з'являються на п'ятому місяці ембріогенезу. Усі частини кістки зростаються на шостому році життя.
Нижня носова раковина (concha nasalis inferior) (див. мал. 19) — тонка випукла пластинка. У кістці розрізняють три відростки (сльозовий, верхньощелепний і решітчастий) і два краї: один вільно звисає в порожнину носа, а другий прикріплюється до раковинних гребенів верхньощелепної і піднебінної кісток, а також до краю отвору, що веде до верхньощелепної пазухи.
Скостеніння — на п'ятому місяці внутрішньоутробного розвитку.
Сльозова кістка (os lacrimale) (мал. 20) — парна тонка овальна пластинка, що бере участь в утворенні медіальної стінки очної ямки (мал. 21). Внутрішня її поверхня обмежує лабіринт решітчастої кістки. На зовнішній поверхні видно вертикальний задній сльозовий гребінь (crista lacrimalis posterior), який обмежує сльозову борозну ззаду.

Вхід на сайт

Пошук

будь ласка збережи

Попередження

При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://anatomia.at.ua обов'язково

Реклама