Анатомія людини

Категорії розділу

Топографічна анатомія голови [13]
Топографічна анатомія шиї [14]
Топографічна анатомія грудей [8]
Топографічна анатомія живота [12]
Топографічна анатомія поперекової ділянки та заочеревинного простору [11]
Топографічна анатомія таза [23]
Топографічна анатомія хребта та спинного мозгу [4]
Топографічна анатомія верхньої кінцівки [24]
Топографічна анатомія нижньої кінцівки [14]

Реклама

Статистика

Головна » Топографічна анатомія живота
Товста кишка (itnestinum crassum)

Товста кишка починається в правій клубовій ямці, в місці переходу тонкої кишки в товсту, і закінчується прямою кишкою з відхідником. Загальна довжина її становить приблизно 1,5—2 м.

До складу товстої кишки входять сліпа кишка з червоподібним відростком, висхідна ободова, поперечна ободова, низхідна ободова, сигмоподібна та пряма кишки (мал. 205). Пряму кишку через її анатомічне розташування розглядають разом з органами малого таза.

На відміну від тонкої кишки повздовжній м'язовий шар товстої кишки розподілений нерівномірно, а у вигляді трьох стрічок: вільної, брижової та чепцевої (taenia libera, mesocolica et omentalis). Стрічки завширшки 3—10 мм беруть початок від основи червоподібного відростка та простягаються до початку прямої кишки.
Категорія: Топографічна анатомія живота | Переглядів: 3430 | Додав: anatomia | Дата: 25.02.2012

Тонка кишка (intestinum tenue)
У складі тонкої кишки виділяють три частини: дванадцятипалу кишку, порожню (jejunum) та клубову (ileum) кишки. У клінічній практиці прийнято називати тонкою кишкою тільки ту її частину, що має брижу. Цей найбільш рухомий відділ травного каналу утворений порожньою та клубовою кишками та простягається від дванадцятипало-порожньокишкового згину до сліпої кишки. Чіткої межі між ними нема, однак на порожню кишку відводять 2/5 загальної довжини, на клубову — 3/5.

Довжина тонкої кишки у дорослого (на трупі) дорівнює в середньому 5—7 м. У живої людини внаслідок м'язового тонусу кишка значно коротша. Діаметр тонкої кишки в початковому відділі становить 4—5 см, а в термінальному (в місці впадання в сліпу кишку) — 2,5—3 см. Унаслідок цього найчастіше обтураційну непрохідність та сторонні тіла спостерігають саме в кінцевих відділах кишки.
... Читати далі »
Категорія: Топографічна анатомія живота | Переглядів: 1623 | Додав: anatomia | Дата: 25.02.2012

Селезінка (lien, splen)
Селезінка — непарний, видовженої форми орган, розташований глибоко в задній частині лівого підребер'я. Довжина органа становить 10—12 см, ширина — 8—9 см, товщина — 4—5 см, маса — 150— 200 г.

Селезінка проектується на грудну клітку між IX і XI ребрами. Довга вісь її розташована косо і в більшості випадків відповідає напрямку X ребра.

У селезінці розрізняють діафрагмову та нутрощеву поверхні. Своєю діфрагмовою поверхнею орган прилягає до нижньої поверхні діафрагми, нутрощевою — до дна шлунка, лівої нирки, лівої надниркової залози та поперечної ободової кишки. На нутрощевій поверхні селезінки є заглибини — ворота селезінки (hilus lienis), через які входять селезінкова артерія (іноді біля воріт вона розгалужується на 5—7 гілок) і нерви, а виходять вени та лімфатичні судини. ... Читати далі »
Категорія: Топографічна анатомія живота | Переглядів: 2623 | Додав: anatomia | Дата: 25.02.2012

Підшлункова залоза (pancreas)
Підшлункова залоза — орган, який виконує екскреторну й інкреторну функції. У залозі розрізняють головку (caput pancreatis), тіло (corpus pancreatis) і хвіст (caudapancreatis). Розташована вона позаду шлунка в заочеревинному просторі, біля задньої черевної стінки. Головка залози розміщена на рівні тіла поперекового хребця, хвіст закінчується на рівні X—XI ребер. Залоза лежить поперек хребтового стовпа, третина її розташована праворуч від серединної площини тіла, дві третини — ліворуч (мал. 201).

Головка підшлункової залози має сплющену в передньозадньому напрямку форму і є її найбільшою частиною. Розташована зазначена частина в підкові дванадцятипалої кишки, що міцно охоплює її з трьох боків: праворуч, зверху та знизу. Іноді від нижнього краю головки відходить униз, ліворуч і назад гачкуватий відросток (processus uncinatus). На її пере ... Читати далі »
Категорія: Топографічна анатомія живота | Переглядів: 1784 | Додав: anatomia | Дата: 25.02.2012

Жовчний міхур (verica biliaris)
Жовчний міхур — це грушо- або веретеноподібної форми резервуар для жовчі, розташований на нутрощевій поверхні печінки в міхуровій ямці (fossa vesicae fellea). Ємність його становить 40—60 мл.

Жовчний міхур лежить праворуч, дно його проектується в точці перехрещування ребрової дуги із середньоключичною лінією, дещо зовні від правого прямого м'яза живота. Спереду і зверху міхур прилягає до печінки, праворуч і знизу — до правого згину ободової кишки, ліворуч — до воротаря. У міхурі розрізняють дно (fundus vesicae felleae) — найбільш розширену, заокруглену частину, спрямовану вперед, до нижнього краю печінки, циліндричної форми тіло (corpus vesicae felleae) та шийку (collum vesicae felleae) — найвужчу частину органа, що поступово переходить у міхурову протоку (ductus cysticus; мал. 200).
< ... Читати далі »
Категорія: Топографічна анатомія живота | Переглядів: 4536 | Додав: anatomia | Дата: 25.02.2012

Печінка (HEPAR)
Печінка — найбільша залоза людського організму. Розташована вона переважно в правому підребер'ї, займає надчеревну ділянку та частково ліве підребер'я.

Верхню межу печінки скелетотопічно визначають праворуч по середній пахвовій лінії в десятому міжребер'ї, по правій середньоключичній лінії вона досягає четвертого міжребер'я, потім вище мечоподібного відростка перетинає груднину і в лівому п'ятому міжребер'ї доходить до білягруднинної лінії.

Нижня межа печінки також починається в десятому міжребер'ї, проходить косо вгору і вліво, перетинає реброву дугу на рівні хряща лівого VII ребра і в п'ятому міжребер'ї зліва з'єднується з верхньою межею.
Категорія: Топографічна анатомія живота | Переглядів: 3244 | Додав: anatomia | Дата: 25.02.2012

Дванадцятипала кишка   (duodenum)

Дванадцятипала кишка є початком тонкої кишки і з'єднує воротарний відділ шлунка та порожню кишку. Вона має вигляд підкови, оберненої навколо головки підшлункової залози. Розрізняють чотири частини дванадцятипалої кишки: верхню, низхідну, нижню горизонтальну та висхідну.

Верхня частина (pars superior) розташована між воротарем шлунка та верхнім згином (flexura duodeni superior) у верхньому поверсі черевної порожнини. Довжина її становить 3—5 см, діаметр — до 4 см в найширшому місті. Верхня частина дванадцят ... Читати далі »
Категорія: Топографічна анатомія живота | Переглядів: 2715 | Додав: anatomia | Дата: 25.02.2012

Шлунок (gaster)
Шлунок — найширша частина травного каналу, завдовжки (у дорослих) 30 см і місткістю 2—2,5 л. Розташований шлунок у верхньому поверсі очеревинної порожнини. На його положення та форму впливають ступінь наповнення, вік людини, форма живота тощо.

Шлунок має передню (paries anterior) і задню (paries posterior) стінки, які переходять одна в одну, утворюючи малу кривину шлунка, обернену догори та праворуч,
  і велику кривину шлунка (curvatura ventriculi major), обернену донизу та ліворуч. Проекція малої кривини шлунка відповідає дугоподібній лінії, що огин ... Читати далі »
Категорія: Топографічна анатомія живота | Переглядів: 3800 | Додав: anatomia | Дата: 24.02.2012

Черевна частина стравоходу (pars abdominalis esophagei)

Черевна частина стравоходу завдовжки 1—3 см є кінцевою частиною органа, яка простягається від стравохідного отвору діафрагми (hiatus esophageus) до переходу в шлунок. Стравохідний отвір розташований на рівні Тх, ТХІ і відстоїть від серединної лінії на 2—3 см ліворуч.

Правий край стравоходу переходить у малу кривину шлунка (curvatura ventriculi minor), лівий — утворює з його дном кут — кардіальну вирізку (incisura cardiaca). Внутрішня поверхня вирізки виступає в просвіт шлунка, утворюючи заслінку, що перешкоджає зворотному надходженню їжі зі шлунка в стравохід (регургітації).

У місці проникнення стравоходу через діафрагму його м'язова оболонка тісно переплітається з м'язовими пучка ... Читати далі »
Категорія: Топографічна анатомія живота | Переглядів: 1041 | Додав: anatomia | Дата: 24.02.2012

Очеревинну порожнину умовно поділять на два поверхи: верхній і нижній. Межею між ними є поперечна ободова кишка та її брижа (mesocolon transversum) або лінія фіксації кореня брижі поперечної ободової кишки до задньої стінки живота (мал. 192).

У верхньому поверсі очеревинної порожнини розташовані печінка з жовчним міхуром, цілунок, селезінка, верхня половина дванадцятипалої кишки та більша частина підшлункової залози. Крім того, тут містяться важливі з практичної точки зору відносно обмежені простори, або сумки, які сполучаються між собою за допомогою вузьких щілин. До них належать чепцева, печінкова та передшлункова сумки.

Чепцева сумка (bursa omentalis), що має вигляд щілини, розташована позаду шлунка та малого чепця. У чепцевій сумці виділяють передню, задню, нижню та ліву стінки.
Категорія: Топографічна анатомія живота | Переглядів: 3528 | Додав: anatomia | Дата: 24.02.2012

Черевна порожнина, або порожнина живота, — найбільша з порожнин тіла людини. Вона обмежена внутрішньочеревною та внутрішньотазовою фасціями, що вкривають із середини такі анатомічні утворення: вгорі — діафрагму, спереду і з обох боків — м'язи стінки живота, ззаду — поперекові хребці, квадратний м'яз попереку та клубово-поперекові м'язи, знизу — діафрагму таза.

У черевній порожнині виділяють очеревинну порожнину (cavitas peritonei) — щілиноподібний простір між листками пристінкової (peritoneum parietale) та нутрощевої (peritoneum viscerale) очеревини, який містить невелику кількість серозної рідини. На початкових етапах розвитку органи черевної порожнини розташовуються поруч з очеревинним мішком і, поступово обертаючись, занурюються в нього. Листок пристінкової очеревини вистеляє стінки черевної порожнини, а листок нутрощевої — вкриває органи: одні — з усіх боків (так зв ... Читати далі »
Категорія: Топографічна анатомія живота | Переглядів: 1769 | Додав: anatomia | Дата: 24.02.2012

Межі та зовнішні орієнтири передньобічної стінки живота. Зверху передньобічна стінка живота обмежена мечоподібним відростком (processus xiphoideus) і ребровими дугами (arcus costalis). Зовнішня межа умовна і може бути представлена вертикальною лінією, що з'єднує кінець XI ребра з клубовим гребенем (crista iliaca, лінія Лєсгафта). Нижньою межею зазначеного анатомічного утворення є клубові гребені, пахвинні складки та зв'язки (plicai et ligamenta inguinales), а також лобковий симфіз (symphisis pubica).

До зовнішніх орієнтирів передньобічної стінки живота можна віднести поздовжню борозну по серединній лінії, що відповідає білій лінії живота (linea alba abdominis), пупкову ямку (fovea umbilicalis), розташовану приблизно посередині білої лінії, надчеревну ямку (fossa epigastrica) — заглиблення черевної стінки по серединній лінії між краями ребрових дуг нижче мечоподібного відростка. ... Читати далі »

Категорія: Топографічна анатомія живота | Переглядів: 6341 | Додав: anatomia | Дата: 24.02.2012

Вхід на сайт

Пошук

будь ласка збережи

Попередження

При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://anatomia.at.ua обов'язково

Реклама