Анатомія людини

Категорії розділу

Топографічна анатомія голови [13]
Топографічна анатомія шиї [14]
Топографічна анатомія грудей [8]
Топографічна анатомія живота [12]
Топографічна анатомія поперекової ділянки та заочеревинного простору [11]
Топографічна анатомія таза [23]
Топографічна анатомія хребта та спинного мозгу [4]
Топографічна анатомія верхньої кінцівки [24]
Топографічна анатомія нижньої кінцівки [14]

Реклама

Статистика

Головна » Топографічна анатомія поперекової ділянки та заочеревинного простору
Лімфатична система заочеревинного простору представлена поперековими лімфатичними вузлами. Основні групи заочеревинних лімфатичних вузлів розташовані в клітковині вздовж черевної частини аорти, нижньої порожнистої вени та їхніх великих гілок. Великі лімфатичні колектори нижньої половини тіла людини формують два поперекових стовбури (trunci lumbales), які, зливаючись, утворюють грудну протоку, найчастіше на рівні Li де приблизно в половині випадків спостерігають її розширення (cisterna chyli). Вона лежить на ніжці поперекової частини діафрагми, зрощена з нею і скорочується та розтягується пасивно, що має велике значення для просування лімфи.

Грудна протока прилягає до задньоправої стінки черевної частини аорти і розташована спереду від більшості її гілок. Лише надреброва та поперекові артерії перехрещують протоку спереду. Праворуч і дещо спереду протоки розташована нижня ... Читати далі »
Категорія: Топографічна анатомія поперекової ділянки та заочеревинного простору | Переглядів: 851 | Додав: anatomia | Дата: 25.02.2012

Вегетативні нервові сплетення заочеревинного простору представлені черевним, черевним аортальним, верхнім і нижнім брижовими, нирковим, наднирковим, сечовідним і верхнім підчеревним сплетеннями. У формуванні сплетень беруть участь малий і великий нутрощеві нерви з VI—XI грудних вузлів симпатичного стовбура, а також гілки блукаючих, тазових і нутрощевих крижових нервів.

Усі ці сплетення розташовані на передньобоковій стінці аорти. Найбільшим з них є черевне сплетення, що розміщене навколо черевного стовбура. За компактної будови сплетення представлене двома великими півмісяцевими вузлами (gangll. semilunaria), які охоплюють черевний стовбур. Продовженням черевного сплетення є черевне аортальне, а донизу — верхнє підчеревне сплетення, що розташоване в ділянці біфуркації аорти. Інші сплетення розміщені навколо відповідних судин.

Симпатичний стовбур проникає в заочеревинний простір із заднього середостіння через щілини в діафрагмі. Нижче термінальної лінії його поперекові вузли переходять у крижові. Симпатичний стовбур має від 4 до 5 поперекових вузлів витягнутої форми, що пов'язані між собою, з поперековими вузлами протилежного боку і з аортальними симпатичними сплетеннями.

Симпатичний стовбур розташований по присередньому краю великого поперекового м'яза й оточений дуплікатурою внутрішньочеревної фасції. Правий стовбур прикритий спереду нижньою порожнистою веною, лівий лежить поруч із черевною частиною аорти, спереду розташовані приаортальні лімфатичні вузли. Обидва стовбури спереду прикриті поперековими венами, клітковиною, судинами ниркових ніжок.

Непарна та півнепарна вена — похідні лівої та правої задніх кардинальних вен і продовження правої та лівої висхідних поперекових вен — йдуть по бічних поверхнях тіл поперекових хребців, проникають у щілини поперекової частини діафрагми разом з нутрощевими нервами і переходять у заднє середостіння. Непарна і півнепарна вени за допомогою поперекових вен пов'язані з нижньою порожнистою веною, а півнепарна крім того — з лівою нирковою веною, що має велике значення для утворення кава-кавальних анастомозів.

Нижня порожниста вена — найбільший венозний стовбур тіла людини — починається на передньоправій поверхні Liv-v внаслідок злиття правої та лівої загальних клубових вен. Після цього стовбур вени прямує догори, поступово відхиляючись вперед і праворуч, проходить у відповідній борозні (sulcus venae cavae inferior) задньої поверхні печінки та проникає в отвір у правому куполі діафрагми. Ліворуч нижня порожниста вена прилягає до черевної частини аорти, ззаду, в нижніх відділах, — до великого поперекового м'яза, вище — до правої поперекової ніжки діафрагми. Ззаду її перехрещують праві поперекові та ниркові артерії. На передній стінці нижньої порожнистої вени розміщені головка підшлункової залози, низхідна частина дванадцятипалої кишки, корені брижі поперечної ободової і тонкої кишок разом з верхніми брижовими судинами. При проліферативному запаленні лімфатичних вузлів (мезаденіт), які містяться в корені брижі тонкої кишки, виникає ризик стиск ... Читати далі »

Черевна частина аорти є безпосереднім продовженням грудної. Потрібно наголосити, що незважаючи на назву, аорта лежить не в черевній порожнині, а в заочеревинному просторі. Починається вона від аортального отвору діафрагми і продовжується до Liv-v, де поділяється на праву та ліву загальні клубові артерії. Довжина черевної частини аорти становить 13—15 см. Аорта в отворі діафрагми кріпиться завдяки відросткам передхребтової фасції і судинам, які відходять від неї. Черевна частина аорти розташована спереду і зліва від хребта на передхребтовій фасції і межує спереду з підшлунковою залозою, висхідною частиною дванадцятипалої кишки, коренем брижі тонкої кишки. Ліворуч від неї розташований лівий симпатичний стовбур, праворуч лежить нижня порожниста вена. Аорта оточена клітковиною, що містить лімфатичні вузли.

Від черевної частини аорти відходять пристінкові та нутрощеві гілки. ... Читати далі »

Це парний трубчастий орган, який відводить сечу від ниркових мисок у сечовий міхур (vesica urinaria). Він дещо сплощений, має форму циліндричної труби завдовжки 28—34 см. Діаметр сечоводів неоднаковий на всьому протязі, розширені ділянки чергуються зі звуженими. У місцях звужень діаметр сечоводу становить 2—3 мм, а в розширених — 0,5—1 см. Стінка сечоводу містить два шари непосмугованої м'язової тканини: внутрішній поздовжній і зовнішній циркулярний. У тазовій частині сечовід набуває третій — зовнішній поздовжній м'язовий шар (сечовідна піхва Вальдеєра), який тісно зв'язаний з м'язовою оболонкою сечового міхура.

Слизова оболонка сечоводу має численні поздовжні складки, що зумовлюють зірчастий вигляд органа на поперечному розрізі. У місці впадання сечоводу в сечовий міхур (у верхньому куті трикутника сечового міхура (trigonum vesicae) розташована велика складка слизової ... Читати далі »

Над верхніми кінцями нирок на рівні ТХІ-ХІІ розташовані надниркові 7 6 залози, розміри яких у середньому становлять 4x3x1 см. Характерно, що у дітей надниркові залози мають відносно більші розміри, а товщина їх перевершує таку у дорослих і в абсолютному відношенні. Надниркові залози розташовані в нирковому ложі. Ліва надниркова залоза зміщена до воріт нирки більше, ніж права, тому вона розташована нижче, незважаючи на те, що ліва нирка лежить вище правої. На передній поверхні надниркової залози у вигляді неглибокої борозни розташовані ворота, в які входять надниркові артерії, а виходить надниркова вена. Права надниркова залоза прилягає спереду до позаочеревинного поля печінки, знизу — до правої нирки, присередньо — до нижньої порожнистої вени. Передня поверхня лівої надниркової залози вкрита очеревиною задньої стінки чепцевої сумки, знизу та ззаду розташовані верхній кінець нирки, присередньо — черевна частина аорти. Знизу край наднирк ... Читати далі »

Нирка (геп, nephros) є найбільшим органом заочеревинного простору. У зародка та дитини перших років життя на поверхні нирки видно часточкову будову. Іноді зовнішня часточковість зберігається впродовж усього життя людини.

Нирка — парний орган. Довжина її становить 10—12 см, ширина — 5—6 см, товщина — 3—4 см. Маса нирки коливається від 120 до 160 г. Орган, вкритий фіброзною, жировою та фасціальною капсулами, має форму боба (мал. 267). У нирці розрізняють верхній і нижній кінці, бічний (опуклий) і присередній (увігнутий) краї, передню та задню поверхні. Приблизно на середині увігнутого краю розташовані ворота нирки (hilum renalis), що мають вигляд заглиблення, обмеженого передньою та задньою губами. Ворота нирки обернені дещо вперед, у дітей це виражено значніше.

Нирки розташовані на рівні ТХІІ-
... Читати далі »

Межі. Заочеревинний простір розташований позаду заднього відділу пристінкової очеревини, між нею і фасцією, яка вистеляє зсередини задню стінку живота. Угорі межею заочеревинного простору є діафрагма, точніше місце переходу заднього листка пристінкової очеревини на діафрагму, внизу — мис крижової кістки (promontorium ossis sacri) і погранична лінія (linea terminalis) таза. Заочеревинний простір виповнений товстим шаром жирової клітковини, розділений фасціями і містить органи, кровоносні та лімфатичні судини, а також нерви (мал. 265).

Шари заочеревинної клітковини. Безпосередньо за фасцією розташований перший (ззаду) шар заочеревинної клітковини. Донизу він широко сполучається з клітковиною малого таза, в основному із запрямокишковим клітковинним простором. Цей зв'язок використовують у хірургічній клініці під час накладення ретропневмо-перитонеума. Угорі, через щілини мі ... Читати далі »

Межі. Поперекова ділянка обмежена зверху нижнім краєм XII ребра, знизу — клубовими гребенями і крижовою кісткою, збоку — лінією, що проведена від кінця XI ребра вниз, перпендикулярно клубовому гребеню. Лінія, проведена через остисті відростки хребців, розділяє ділянку на симетричні правий та лівий відділи.

Поперекова ділянка є задньобоковою стінкою живота. До її кісткових орієнтирів належать XII і XI ребра, клубові гребені, остисті відростки ТХІІ і поперекових хребців. Одразу над горизонтальною лінією, що з'єднує найвищі точки клубових гребенів, проектується остистий відросток Liv. Знання цих орієнтирів потрібне для визначення місця введення голки під час виконання поперекової пункції. Бічний край м'яза — випрямляча хребта (m. erector spinae), який можна легко прощупати, також є важливим орієнтиром. Лінія, проведена по зовнішньому краю цього м'яза, розділяє поперекову д ... Читати далі »

Вхід на сайт

Пошук

будь ласка збережи

Попередження

При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://anatomia.at.ua обов'язково

Реклама