Анатомія людини - Сполучення черепа

СПОЛУЧЕННЯ ЧЕРЕПА


Сполучення черепа (functurae cranii), за винятком нижньої щелепи, відбувається за допомогою швів і хрящових зрощень. Нижня щелепа сполучається з черепом скронево-нижньощелепними суглобами.

Шви черепа (suturae cranii) належать до волокнистих сполучень кісток. Звичайно номенклатура швів черепа визначається назвою кісток, які сполучаються (наприклад, скронево-виличний, клиноподібно-лобовий , сльозово-верхньощелепний тощо). Крім того, є спеціальні назви швів. Так, шов між лобовою і тім'яними кістками називається вінцевим (sutura coronalis), між тім'яними й потиличною кістками — лямбдоподібним (sutura lambdoidea), між двома тім'яними кістками — стріловим (sutura sagittalis), між тім'яною і скроневою кістками — лусковим (sutura squamosa).

Хрящові сполучення черепа (synchondroses cranii) нечисленні і є тільки на основі черепа: клино-потиличний синхондроз — тонка хрящова пластинка між основною частиною потиличної кістки і тілом клиноподібної, яка до 16 — 18 років замінюється кісткою; клинокам'янистий і кам'янисто-потиличний синхондрозі які заповнюють однойменні щілини, а також частину рваного отвору.

Скронево-нижньощелепний суглоб (articulatio tcmporomandibularis) (мал. 68) — парний, комбінований. Утворений головками виросткових відростків нижньої щелепи, нижньощелепними ямками та суглобовими горбками скроневих кісток.

Форма головки нижньої щелепи еліпсоподібна, витягнута в поперечному напрямку. Осі, проведені вздовж виросткових відростків, не проходять чітко у лобовій площині, перетинаються перед великим (потиличним) отвором, утворюючи кут 155-170°.

Суглобова поверхня нижньощелепної ямки скроневої кістки в 2—3 рази більша за суглобову поверхню головки, волокнистим хрящем вкрита тільки передня її частина, яка розташована перед кам'янисто-барабанною щілиною (fissura petrotympanіса) скроневої кістки і входить до суглобової порожнини. Хрящ вкриває також суглобовий горбок. Передня частина нижньощелепної ямки та горбок оточені суглобовою капсулою, що має форму конуса з основою згори. Передній край основи суглобової капсули розташований перед суглобовим горбком, задній досягає кам'янисто-барабанної щілини. Капсула на виростковому відростку прикріплюється спереду вздовж краю головки нижньої щелепи, ззаду — на 0,5 см нижче від заднього краю її.

У порожнині суглоба міститься суглобовий диск (discus artieülaris) з волокнистої хрящової тканини, схожий на двояковвігнуту лінзу. Він ділить суглобову порожнину на два ізольовані один від одного поверхи. У верхньому поверсі суглобова поверхня нижньощелепної ямки сполучається з верхньою поверхнею диска, а верхня синовіальна перетинка (membrana synovialis superior) вкриває внутрішню поверхню суглобової капсули, прикріплюючись до зовнішнього краю суглобового хряща.

У нижньому поверсі головка нижньої щелепи сполучається з нижньою поверхнею суглобового диска, а нижня синовіальна перетинка (membrana synovialis inferior) крім суглобової капсули вистеляє ще й задню поверхню шийки виросткового відростка, що міститься всередині капсули. Особливістю суглобового диска є те, що він може переміщатись по суглобовому горбку. Це зумовлено тим, що суглобова капсула на рівні нижнього поверху суглобової порожнини міцніша і краще натягнута, а в передньоприсередній край суглобового диска вплітаються сухожилкові волокна бічного крилоподібного м'яза.

Зв'язковий апарат скронево-нижньощелепного суглоба складають бічна, клинонижньощелепна та шилонижньощелепна зв'язки. Це стовщені фасціальні тяжі, розташовані за межами суглоба, присередньо від нього.

Бічна зв'язка (lig. laterale) укріплює скронево-нижньощелепний суглоб збоку. Вона віялом починається від основи виличного відростка скроневої кістки, спускається донизу й назад і прикріплюється до задньобічної поверхні шийки виросткового відростка. Бічна зв'язка не тільки зміцнює суглоб, а й гальмує рух головки нижньої щелепи дозаду і вбік.

Клипонижньощелепна зв'язка (Іід. sphenomandibulare) тягнеться тонким фіброзним тяжем від ості клиноподібної кістки до язичка нижньої щелепи, затримує її бічні й вертикальні рухи.

Шилонижньощелепна зв'язка (Іід. stylomandibulare) натягнута між шилоподібним відростком скроневої кістки і внутрішньою поверхнею заднього краю гілки нижньої щелепи; гальмує висування нижньої щелепи вперед.

Завдяки особливостям будови у скронево-нижньощелепному суглобі можливі різноманітні рухи. Це пов'язано також із складністю акту жування у людини як всеїдної істоти.

Складні рухи нижньої щелепи під час жування складаються з окремих простих рухів: опускання, піднімання, зміщення вперед і назад, убік. Нижня щелепа може опускатися під час руху її головки по нижній поверхні суглобового диска в нижньому поверсі скронево-нижньощелепного суглоба. При цьому в обох суглобах одночасно відбуваються однакові рухи за осями, що проходять уздовж найбільшої довжини еліпсоподібної головки нижньої щелепи. Для більшого опускання нижньої щелепи і широкого розкривання рота суглобовий диск ковзає вперед, виходячи на суглобовий горбок, тобто рух відбувається також у верхньому поверсі суглобової порожнини. Під час надто широкого розкривання рота головка нижньої щелепи може зісковзувати з суглобового горбка вперед у підскроневу ямку з вивихом у скронево-нижньощелепному суглобі. Під час піднімання щелепи всі рухи здійснюються у зворотному порядку.

Під час руху нижньої щелепи вперед в обох суглобах одночасно висуваються головки виросткових відростків разом з дисками на суглобові горбки скроневих кісток. Основний рух відбувається у верхньому поверсі суглобової порожнини, зуби верхньої й нижньої щелеп весь час торкаються одні одних і ковзають. Кожна людина має індивідуальне співвідношення форми, руху в суглобі і ковзання передніх нижніх зубів по внутрішній поверхні верхніх. Повернення верхньої щелепи назад також здійснюється головним чином у верхніх поверхах суглобових порожнин, а диски, повертаючись у нижньощелепні ямки, дають змогу зубам нижньої щелепи змикатися з верхніми у звичайному положенні.

Під час бічного руху нижньої щелепи односторонньо висувається лише її головка разом з диском на суглобовий горбок. Щелепа при цьому зміщується своєю передньою частиною у протилежний бік. Якщо такий рух відбувається в лівому скронево-нижньощелепному суглобі, то щелепа зміщується праворуч. Суглоб з протилежного боку при цьому не є пасивним, а виконує інший рух, диск залишається в суглобовій ямці, але головка нижньої щелепи під ним повертається навколо вертикальної осі. Рух відбувається в нижньому поверсі суглобової порожнини.

Під час руху нижньої щелепи неможливо виділити окремо кожен з описаних вище елементів складного переміщення. З цих елементів складаються три колових рухи. Один коловий рух здійснюється тільки в стріловій площині без зміщення нижньої щелепи вбік. Цей рух властивий для жування однорічної дитини (якщо прорізалися лише передні зуби) та в старечому віці, якщо збереглися передні зуби. За наявності достатньої кількості зубів коловий рух у стріловій площині відбувається лише на початку жування під час відкушування їжі. Другий коловий рух здійснюється у лобовій площині й складається з почергових опускань та піднімань нижньої щелепи, а також бічних рухів. Цей рух властивий для другої фази жування — фази роздавлювання і подрібнення їжі. У прикінцевій фазі жування щелепа зміщується вперед і вбік переважно в горизонтальній площині, завдяки чому забезпечується розтирання їжі задніми зубами. Отже, в процесі жування залежно від характеру їжі усі види рухів чергуються, доповнюючи один одного.

Деякі рухи в суглобах у комбінації з рухами язика, аерофонічними властивостями глотки та вібрацією голосових зв'язок гортані є елементами артикуляції.

ЗНАННЯ АНАТОМІЇ НА СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКОЇ КИРИЛИЦІ - АНАТОМІИ ЧЕЛОВѢКА

Топографія полости рта. Vestibulum oris

Полость рта представляетъ пространство, расположенное между носовой полостью и верхней частью области шеи; спереди она отграничивается у отверстія рта (rima oris) краемъ губъ, сзади же она отдѣляется отъ pharynx’a у isthmus faucium. Когда ротъ закрытъ и зубы сжаты, полость рта представляется щелевидной и распадается на передній отдѣлъ (vestibulum oris), отграниченный зубами, губами и мягкими частями щеки, и задній отдѣлъ (cavum ... Читати далі...



Топографія области рта. Regio oris

Область рта опредѣляется въ своемъ строеніи, подобно reg. palpebral, и въ меньшей степени reg. nasal, ext.; развитіемъ мускулатуры (m. orbicularis seu sphincter oris), окружающей циркулярно отверстіе рта. Съ циркулярно расположенными мышечными волокнами переплетаются еще другія, радіарныя, которыя могутъ считаться расширителями рта. Мышечный слой вмѣстѣ съ кожей и подкожной жировой тканью образуетъ складки, закрывающія въ видѣ губъ по... Читати далі...



ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ (UA)

Пальці стопи
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі...


Підошва
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі...


АНАТОМІЯ ЛЮДИНИ НА НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (DE)

Herzbeutel, pericardium

Der Herzbeutel, pericardium, ist ein fibröser Sack, welcher in sich eine seröse Höhle enthält. Man muss daher eigentlich das pericardium fibrosum und das pericardium serosum unterscheiden. Das parietale Blatt des serösen Sackes ist jedoch mit dem fibrösen Herzbeutel so innig verwachsen, dass man beide zusammen mit dem Namen pericardium bezeichnet, während das viscerale, dem Herzen und den im Herzbeutel eingeschlossenen Teilen der gros... Читати далі...



Herz, cor

Im Körper des Menschen finden sich zwei Kreisläufe, der sogenannte grosse Kreislauf oder Körperkreislauf, und der kleine oder Lungenkreislauf. Der erstere dient dazu, den Körper mit Blut zu versorgen, der letztere das im Körper in Zirkulation gewesene Blut, welches unter Abgabe seines Sauerstoffs kohlensäurehaltig geworden ist, wieder mit Sauerstoff zu versehen. Man nennt das sauerstoffhaltige hellrote Blut auch wohl arterielles, weil... Читати далі...



ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ (RU)

Пищевод (oesophagus)

Пищевод (oesophagus) начинается на 6-м шейном позвонке, являясь продолжением глотки. Орган делят на шейную часть (pars cervicalis) — 5 см, грудную часть (pars thoracalis) — 18 см, и небольшую (2—3 см) брюшную часть (pars abdominalis).

Снаружи пищевод покрыт соединительной тканью, стенка его имеет два слоя мышц, снаружи продольный и внутри круго... Читати далі...



Mediastinum posterius - заднее средостение

Mediastinum posterius называется пространство между задней частью легких и позвоночником, заполненное органами и  соединительнотканной клетчаткой.

Спереди границей средостения служит условная фронтальная плоскость, проведенная через трахею, здесь же прилежит задняя часть перикардиальной полости. С боковых сторон вдоль легких идет медиастинальная плевра... Читати далі...



АТЛАС АНАТОМІЇ ЛЮДИНИ

Хід очеревини
1 — діафрагма;
2 — підшлункова залоза;
3 — чотири листки брижі поперечної ободової кишки;
4 — поперечна ободова кишка;
5 — петлі тонкої кишки;
6 — прямокишково-маткова заглибина;
7 — пряма кишка;
8 — сечовий міхур;
9 — міхурово-маткова заглибина;
10 — матка;
11 — задні два листки.....


Схема кровообігу
а — до народження: I — венозний анастомоз між легеневою артерією і аортою; 2 — аорта; 3 — гілки легеневої артерії до лівої легені; 4 — впадіння легеневих вен у ліве передсердя; 5 — ліве передсердя; 6 — лівий шлуночок; 7 — правий шлуночок; 8 — артерії до печінки; 9 — артерії до ворітної вени; 10, 12 — пупкові артерії; 11 — пупкова вена; 13 — венозна.....


close