Анатомія людини - Печінка
Печінка
 
Печінка (hepar) (див. мал. 132, 155) є найбільшою залозою людини. Вона становить 1/20 маси новонародженого і близько 1 /50 маси тіла дорослої людини (1,5 — 2 кг).
 
Печінка має червоно-бурий колір і досить м'яку консистенцію. Розташована в очеревинній порожнині безпосередньо під діафрагмою. Більша її частина (3/5) лежить з правого боку. У печінці, що зовні нагадує неправильну шапку гриба, розрізняють діафрагмальну (верхню) і нутряну, або вісцеральну (нижню), поверхні, розділені нижнім краєм.
 Печінка (hepar)
 
Діафрагмова поверхня (facies diaphragmatica) випукла, рівна; безпосередньо прилягає до діафрагми. Поздовжньою серпоподібною зв'язкою (lig. falciforme), розташованою по серединній площині, ділиться на дві частки: праву (lobus hepatis dexter) — більшу і ліву (lobus hepatis sinister) — меншу. На верхівці лівої частки видно пологу заглибину — серцеве втиснення. Крім того, на діафрагмальній поверхні печінки розрізняють частини: верхню, обернену до діафрагми, передню, яка прилягає до передньої стінки живота; праву — до правої ребрової дуги, і задню частину — до задньої стінки живота. У межах задньої частини діафрагмальної поверхні печінки є глибока борозна порожнистої вени (sulcus venae cavae), де залягає міцно зрощена з паренхімою печінки нижня порожниста вена.
 
Вісцеральна поверхня печінки (facies visceralis) (див. мал. 155) злегка ввігнута, має сліди втиснень сусідніх органів (стравохідне, шлункове, дванадцятипалокишкове, ободовокишкове, ниркове, надниркове). Тут проходять дві поздовжні (права й ліва) та одна поперечна борозни. Права поздовжня борозна представлена ямкою жовчного міхура (fossa vesicae felleae); продовженням цієї борозни назад від поперечної борозни є згадана борозна нижньої порожнистої вени. У лівій поздовжній борозні (точніше щілині) розташовані два рудиментарні утвори: кругла зв'язка печінки (lig. teres hepatis) (облітерована пупкова вена), що залягає в передньому відділі однойменної щілини (fissura lig. teretis), та венозна зв'язка (облітерована венозна протока), що проходить у задньому відділі однойменної щілини (fissura lig. venosi).
 
Поперечна борозна, або ворота печінки (porta hepatis), з'єднує дві попередні борозни, в ній проходять судини та нерви печінки. Борозни ділять вісцеральну поверхню печінки на чотири частки: праву (lobus hepatis dexter), яка лежить праворуч від правої поздовжньої борозни; ліву (lobus hepatis sinister), розташовану ліворуч від лівої поздовжньої борозни; квадратну (lobus quadratus), обмежену ззаду воротами печінки, а з боків правою та лівою поздовжніми борознами, і хвостату (lobus caudatus), що міститься також між правою й лівою поздовжніми борознами, але позаду від воріт печінки.
 
Печінка вкрита серозною оболонкою з підсерозним прошарком, крім невеликого позаочеревинного голого поля  задньої частини діафрагмальної поверхні — місця зрощення з поперековою частиною діафрагми на рівні ТХІ — ТХII хребців, ямки жовчного міхура і борозни нижньої порожнистої вени. Це тонка прозора оболонка, міцно зрощена з волокнистою оболонкою (tun. fibrosa), яка обгортає печінку. Волокниста оболонка з кровоносними судинами проникає в паренхіму печінки (через ворота), утворюючи навколосудинну волокнисту капсулу (capsula fibrosa perivascularis).
 
Паренхіма печінки складається з печінкових часточок (lobuli hepatis) (діаметр 1 — 2 мм), утворених епітеліоцитами печінки, або гепатоцитами — печінковими клітинами, згрупованими у вигляді балок. Балки розташовані в часточці радіально й оточують центральну вену (v. centralis), що є початковою судиною розгалужень печінкових вен. Між часточками проходять міжчасточкові артерії (гілки печінкової артерії), вени (з системи ворітної вени) і жовчні проточки. Від міжчасточкових судин відходять і проникають у кожну часточку печінки внутрішньочасточкові синусоїдні капіляри , які, зливаючись між собою, впадають у центральну вену. Внутрішньочасточкові синусоїдні капіляри супроводжуються внутрішньочасточковими жовчними проточками, до яких надходить вироблена гепатоцитами жовч і які впадають у жовчні міжчасточкові протоки, а після цього збираються в печінкові протоки (ductus hepaticus dexter et sinister) і протоки хвостатої частки, що виходять із воріт печінки.
 
Зразу після виходу обидві протоки об'єднуються в загальну печінкову протоку (ductus hepaticus communis) (близько 4 — 5 см завдовжки), яка, йдучи каудально, зливається з міхуровою протокою (ductus cysticus), утворюючи спільну жовчну протоку (ductus choledochus) завдовжки близько 12 см (див. мал. 155). Спільна жовчна протока спускається донизу між листками печінково-дванадцятипалої зв'язки і відкривається разом з протокою підшлункової залози (див. мал. 145) в дванадцятипалій кишці.
 
Крім утворення жовчного пігмента і жовчі печінка виконує інші життєво важливі функції: депонує глюкозу у вигляді глікогену, нейтралізує токсичні речовини, які надходять у кров з кишок, тощо.
 
Жовчний міхур (vesica biliaris, s. fellea) (див. мал. 155) виникає в ранньому ембріогенезі як мішкоподібне випинання печінкового дивертикула. У дорослої людини жовчний міхур, що має вигляд витягнутої колби різної місткості (25 — 70 см3), розташоваий у передньому відрізку правої поздовжньої борозни печінки (ямка жовчного міхура). У ньому розрізняють дно, тіло і шийку, яка поступово переходить у протоку міхура (ductus cysticus).
 
Стінку жовчного міхура формують слизова оболонка, слабко розвинута м'язова з переважним коловим напрямком пучків і серозна з незначним підсерозним прошарком. Слизова оболонка дна й тіла має складки, які надають їй вигляду шагреневої шкіри, а в шийці та протоці міхура складки слизової оболонки звичайно мають спіральний хід (спіральна складка). У печінкових і спільній жовчній протоках слизова оболонка гладка. Серозна оболонка вкриває велику частину жовчного міхура, решта площі зростається з волокнистою капсулою печінки за допомогою пухкої волокнистої сполучної тканини. Печінкові та спільна жовчна протоки розташовані в товщі печінково-дванадцятипалої зв'язки.
 
Топографічна анатомія. Печінка межує з багатьма органами: більша частина її діафрагмальної поверхні прилягає до діафрагми, менша — до передньої стінки живота. Вісцеральної поверхні печінки торкаються: праворуч — права нирка з наднирковою залозою, дванадцятипала кишка і правий згин ободової кишки, ліворуч — стравохід і дно шлунка. Найвища точка верхньої межі печінки проектується на праве V ребро по середньоключичній лінії. Звідси верхня межа круто спускається праворуч донизу до X міжребрового проміжку на рівні середньої пахвової лінії, а ліворуч іде горизонтально до лівого V міжребрового проміжку на рівні пригруднинної лінії.
 
Нижня межа з правого боку збігається з правою ребровою дугою, а спереду з косою лінією, що перетинає надчеревну ділянку, з'єднуючи кінець правого X (IX) ребра з хрящовим сполученням лівих VII і VIII ребер.
 
Жовчний міхур прилягає до початкового відділу верхньої частини дванадцятипалої кишки, пілоричної частини шлунка, правого згину ободової кишки, а в розтягнутому стані — до передньої стінки живота біля перетину зовнішнього краю правого прямого м'яза живота з ребровою дугою.
 
Кровопостачання печінки здійснюється від гілок власної печінкової артерії. Крім того, до печінки надходить венозна кров з ворітної вени. Венозна кров з паренхіми печінки змішується з кров'ю ворітної вени й разом з нею тече в центральні вени й далі через печінкові вени в нижню порожнисту вену.
 
Лімфатичних капілярів усередині часточок печінки немає, вони зосереджені в навколосудинній волокнистій капсулі як усередині, так і на поверхні органа (мал. 156, 157). Відвідні лімфатичні судини йдуть до печінкових, черевних, правих шлункових, діафрагмальних і задніх середостінних лімфатичних вузлів.
Відвідні лімфатичні судини
 
Іннервація: гілки печінкового сплетення (блукаючі та діафрагмальні нерви, симпатичний стовбур).

ЗНАННЯ АНАТОМІЇ НА СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКОЇ КИРИЛИЦІ - АНАТОМІИ ЧЕЛОВѢКА

Топографія cavi oris proprii

Форма cavi oris весьма различна, смотря по положенію челюстей по отношенію другъ къ другу, а также по положенію языка. Граница между cavum oris и vestibulum совершенно исчезаетъ при открываніи рта, и одновременно увеличивается діаметръ пространства въ вышину. Языкъ вліяетъ Рис. 94. Топографія молочныхъ и запасныхъ (постоянныхъ) зубовъ своимъ положеніемъ на форму полости рта, при чемъ послѣдняя дѣлается щелевидной, когда при закрытомъ ... Читати далі...



Топографія полости рта. Vestibulum oris

Полость рта представляетъ пространство, расположенное между носовой полостью и верхней частью области шеи; спереди она отграничивается у отверстія рта (rima oris) краемъ губъ, сзади же она отдѣляется отъ pharynx’a у isthmus faucium. Когда ротъ закрытъ и зубы сжаты, полость рта представляется щелевидной и распадается на передній отдѣлъ (vestibulum oris), отграниченный зубами, губами и мягкими частями щеки, и задній отдѣлъ (cavum ... Читати далі...



ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ (UA)

Пальці стопи
Пошарова топографія. Шкіра тильної поверхні пальців тонка, підошвової — щільна, особливо в ділянці проксимальної фаланги. Підшкірна жирова клітковина на тильній поверхні пальців розвинена слабко, на підошвовій пронизана сполучнотканинними перетинками та має виражену комірчасту будову. Тильний апоневроз пальців укріплений сухожилками м'язів-розгиначів які кріпляться до фаланг пальців. З підошвового боку сухожилки м'... Читати далі...


Підошва
Пошарова топографія. Шкіра підошвової поверхні стопи товста та міцно зрощена з підлеглим підошвовим апоневрозом (aponeurosis plantaris) за допомогою великої кількості сполучнотканинних перегородок, які пронизують підшкірну жирову клітковину. Підшкірна жирова клітковина добре розвинена в ділянці п'яткового горба і головок плеснових кісток, де вона виконує роль амортизатора. Завдяки її вираженій комірковій будові нагнійні проц... Читати далі...


АНАТОМІЯ ЛЮДИНИ НА НІМЕЦЬКІЙ МОВІ (DE)

Herzbeutel, pericardium

Der Herzbeutel, pericardium, ist ein fibröser Sack, welcher in sich eine seröse Höhle enthält. Man muss daher eigentlich das pericardium fibrosum und das pericardium serosum unterscheiden. Das parietale Blatt des serösen Sackes ist jedoch mit dem fibrösen Herzbeutel so innig verwachsen, dass man beide zusammen mit dem Namen pericardium bezeichnet, während das viscerale, dem Herzen und den im Herzbeutel eingeschlossenen Teilen der gros... Читати далі...



Herz, cor

Im Körper des Menschen finden sich zwei Kreisläufe, der sogenannte grosse Kreislauf oder Körperkreislauf, und der kleine oder Lungenkreislauf. Der erstere dient dazu, den Körper mit Blut zu versorgen, der letztere das im Körper in Zirkulation gewesene Blut, welches unter Abgabe seines Sauerstoffs kohlensäurehaltig geworden ist, wieder mit Sauerstoff zu versehen. Man nennt das sauerstoffhaltige hellrote Blut auch wohl arterielles, weil... Читати далі...



ТОПОГРАФІЧНА АНАТОМІЯ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ (RU)

Пищевод (oesophagus)

Пищевод (oesophagus) начинается на 6-м шейном позвонке, являясь продолжением глотки. Орган делят на шейную часть (pars cervicalis) — 5 см, грудную часть (pars thoracalis) — 18 см, и небольшую (2—3 см) брюшную часть (pars abdominalis).

Снаружи пищевод покрыт соединительной тканью, стенка его имеет два слоя мышц, снаружи продольный и внутри круго... Читати далі...



Mediastinum posterius - заднее средостение

Mediastinum posterius называется пространство между задней частью легких и позвоночником, заполненное органами и  соединительнотканной клетчаткой.

Спереди границей средостения служит условная фронтальная плоскость, проведенная через трахею, здесь же прилежит задняя часть перикардиальной полости. С боковых сторон вдоль легких идет медиастинальная плевра... Читати далі...



АТЛАС АНАТОМІЇ ЛЮДИНИ

Хід очеревини
1 — діафрагма;
2 — підшлункова залоза;
3 — чотири листки брижі поперечної ободової кишки;
4 — поперечна ободова кишка;
5 — петлі тонкої кишки;
6 — прямокишково-маткова заглибина;
7 — пряма кишка;
8 — сечовий міхур;
9 — міхурово-маткова заглибина;
10 — матка;
11 — задні два листки.....


Схема кровообігу
а — до народження: I — венозний анастомоз між легеневою артерією і аортою; 2 — аорта; 3 — гілки легеневої артерії до лівої легені; 4 — впадіння легеневих вен у ліве передсердя; 5 — ліве передсердя; 6 — лівий шлуночок; 7 — правий шлуночок; 8 — артерії до печінки; 9 — артерії до ворітної вени; 10, 12 — пупкові артерії; 11 — пупкова вена; 13 — венозна.....


close