Анатомія людини - Зовнішні чоловічі статеві органи

Анатомія людини

Категорії розділу

Топографічна анатомія голови [13]
Топографічна анатомія шиї [14]
Топографічна анатомія грудей [8]
Топографічна анатомія живота [12]
Топографічна анатомія поперекової ділянки та заочеревинного простору [11]
Топографічна анатомія таза [23]
Топографічна анатомія хребта та спинного мозгу [4]
Топографічна анатомія верхньої кінцівки [24]
Топографічна анатомія нижньої кінцівки [14]

Реклама

Статистика

Зовнішні чоловічі статеві органи

Зовнішні чоловічі статеві органи

Статевий член (penis) (див. мал. 178, 179) — це орган циліндричної форми, що своїм коренем (radix penis) фіксується до тазових кісток, а його тіло (corpus penis) звисає донизу. В органі розрізняють головку (glans penis), спинку (dorsumpenis) та сечівникову (задню) поверхню (fades urethralis).
Основу статевого члена складають три дрібнокоміркових поздовжніх тіла, з яких два, з боку спинки статевого члена, дістали назву печеристих тіл, а третє, що лежить з боку сечівникової поверхні, називається губчастим тілом (див. мал. 179).
Печеристі тіла статевого члена (corpora cavernosa penis) вкриті спільною білковою оболонкою (tun. albuginea corpori cavernosi), але відділені одне від одного відростком цієї оболонки — перегородкою статевого члена (septum penis). Вільні кінці печеристих тіл дещо загострені, а верхні розходяться у вигляді ніжок (crus penis), що кріпляться до лобкових і сідничих кісток у ділянці лобкової дуги.
Губчасте тіло (corpus spongiosum) тонше і коротше за печеристі, вкрите окремою білковою оболонкою. Крізь нього проходить більша частина сечівника. Нижній кінець губчастого тіла значно розширений. Він накриває загострені кінці печеристих тіл, утворюючи головку статевого члена (glans penis), відділену від тіла шийкою (collum glandis), а на її верхівці відкривається зовнішнє вічко сечівника (ostium uretrae externum). Верхній кінець губчастого тіла також стовщений, утворює цибулину статевого члена (bulbus penis).
Печеристі та губчасте тіла міцно зрощені між собою, оточені глибокою і поверхневою фасціями статевого члена і вкриті тонкою шкірою. Уся шкіра, за винятком шкіри головки, легко зміщується відносно розташованих глибше тканин. На головці шкіра нерухома: щільно зрощена з білковою оболонкою. Шкіра нижнього відділу органа звичайно утворює вільну складку — передню шкірочку статевого члена (preputium penis), яка обгортає головку як чохол. На нижній поверхні головки передня шкірочка з'єднана з шкірою головки за допомогою вуздечки (frenulum preputii). У щілиноподібний простір між внутрішньою поверхнею передньої шкірочки і головкою відкриваються численні залози, які виділяють сальний секрет.
Кровопостачання: гілки внутрішньої і зовнішньої соромітних артерій; венозна кров відтікає у стегнову вену і венозне сплетення сечового міхура.
Лімфовідтік: до пахвинних (поверхневих і глибоких), зовнішніх клубових лімфатичних вузлів.

Іннервація: гілки соромітного нерва (аферентна), підчеревного сплетення.
Чоловічий сечівник (urethra masculina) (див. мал. 179), 18 — 20 см завдовжки, ділиться на внутрішньостінкову (передпередміхурову) передміхурову, проміжну (перетинчасту) і губчасту частини.
Внутрішньостінкова (передпередміхурова) частина
(pars intramuralis) починається від внутрішнього вічка сечівника до виходу із сечового міхура.
Передміхурова частина
(pars prostatica) (близько 4 см) проходить майже прямовисно через паренхіму передміхурової залози. На дорзальній стінці цієї частини сечівника добре помітне невелике підвищення, або сім'яний горбок (colliculus seminalis), з ямкою в центрі, яку називають передміхуровим мішечком (utriculus prostaticus), який є рудиментом присередньониркової протоки. На сім'яному горбку відкриваються сім'явипорскувальні протоки, а збоку — численні (15 — 20) проточки передміхурової залози.
Проміжна (перетинчаста) частина {pars membranacea) сечівника найкоротша (1,5 — 2 см) і відповідає товщині сечово-стате¬вої діафрагми, за рахунок якої формується зовнішній м'яз — замикач сечівника
(т. sphincter urethrae externus).
Губчаста частина
(pars spongiosa) сечівника найдовша (12 — 14 см). Починається від проміжної частини майже під прямим кутом (відкритим вперед), спускається крізь губчасте тіло і закінчується зовнішнім вічком сечівника (ostium urethrae externum). У ділянці bulbus penis відкриваються вивідні протоки цибулинно-сечівникових залоз.
Чоловічий сечівник має дві кривини: одну — відразу під лобковим симфізом з випуклістю, оберненою назад; другу — в початковому відділі губчастої частини, випуклість якої обернена вперед. У просвіті сечівника є три звуження, перше — на рівні зовнішнього вічка сечівника, друге—в місці проходження сечівника через сечово-статеву діафрагму і третє — біля виходу із сечового міхура. Чоловічий сечівник має також три розширення: перше — перед зовнішнім вічком сечівника у вигляді човноподібної ямки; друге — в цибулині статевого члена bulbus urethrae і третє — в центрі передміхурової частини сечівника біля сім'яного горбка.
Стінка чоловічого сечівника складається з двох оболонок: слизової та м'язової.
Слизова оболонка передміхурової частини чоловічого сечівника вистелена перехідним епітелієм, початок губчастої частини — одношаровим циліндричним і решта — багатошаровим плоским незрогові-лим епітелієм. Містить велику кількість дрібних слизових залоз.
Калитка
(scrotum) — шкірно-м'язовий утвір, що є вмістилищем для яєчок з над'яєчками та нижніми відділами сім'яних канатиків. По серединній лінії проходить шов калитки (raphe scroti), який продовжується в глибину калитки в сполучнотканинну перегородку {septum scroti). Стінка калитки складається з тонкої пігментованої шкіри з численними сальними залозами та м'ясистої оболонки (tun. dartos) — великої кількості різноспрямованих пучків гладкої м'язової тканини, розташованих переважно в глибокому шарі дерми. Під час скорочення м'язові пучки зморщують калитку.

Вхід на сайт

Пошук

будь ласка збережи

Попередження

При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://anatomia.at.ua обов'язково

Реклама