Анатомія людини

Категорії розділу

Патологічна анатомія [29]
Термінологія патологічної анатомії [1]
Історія патологічної анатомії [6]

Реклама

Статистика

Патологічна анатомія

Головна » 2012 » Лютий » 27 » Термінологія
17:43
Термінологія
Агонія (гр. agonia — боротьба) — один із етапів вмирання з ознаками порушень компенсаторно-пристосувальних процесів організму.

Алопеція (гр. аіорекіа) — постійна або тимчасова відсутність волосся у зв'язку з його випадінням.

Амелія (а + гр. melos — частина тіла, кінцівка) — спадкова відсутність кінцівок.

Аненцефалія (гр. an—заперечення, enkephalon —головний мозок) — природжена часткова або повна відсутність головного мозку.

АутолЬ (гр. auto — сам; lysis — розпад) — розпад (розчинення) клітин та тканин організму під впливом гідролітичних ферментів лізосом.

Аутопсія, секція (гр. auto — сам, opso, opsis — око, зір; лат. sectio — розрь, розтин) —розтин трупа з послідовним вийманням, препаруванням та вивченням органів і тканин з метою встановлення причин смерті та характеру патологічних змін в організмі.

Біопсія (гр. bios — життя та opso, opsis — око, зір) — мікроскопічне дослідження прижиттєво взятих кусочків тканини та внутрішніх органів з метою морфологічної діагностики;

— біопсія аспіраційна: взяття для гістологічного дослідження вмісту порожнин шляхом аспірації за допомогою медичного шприца або спеціальним інструментом (аспіратором);

біопсія інцизійна (лат. incisio — вирізування): взяття для дослідження кусочка тканини шляхом його вирізування;

біопсія відкрита (інтраопераційна): інцизійна біопсія, якій - передує попередній розріз поверхнево розташованих тканин;

біопсія прицільна: виконується під час ендоскопічного дослідження з використанням спеціальних інструментів та приладів (фіброгастроскопа, бронхоскопа та ін.);

біопсія пункційна: виконується шляхом проколу органа;

біопсія ексфоліативна (лат. folio — листок): виконується шляхом змивів або вишкрібання порожнин, у тому числі і внутрішніх органів.


Беклара (P.Beclard) ядро — ядро осифікації в нижньому епіфізі стегневої кістки, що з'являється на 9-му місяці та у другій половині 10-го місяця внутрішньоутробного розвитку плоду (діаметром 0,3- 0,9 мм).

Задубіння (застигання) трупа (лат. rigos mortis — обійми смерті) — одна з пізніх (абсолютних) ознак смерті, що характеризується поступово виникаючою ригідністю соматичних та гладких м'язів тіла.

Евісцерація (лат. eviscero — виймання внутрішніх органів) — виймання внутрішніх органів при розтині.

Екстирпація (лат. extirpo — викорінювати) —повне видалення хірургічним шляхом внутрішнього органу.

Ексцизія (лат. excisio — вирізування) — видалення хірургічним шляхом патологічно змінених тканин.

Ектазія (гр. ektasis — розширення) — стійке розширення порожнини внутрішнього органу.

Імбібіція (лат. іт - bebere — всмоктувати, поглинати) — процес всмоктування рідини ущільненими тілами.

Ішіопагус (лат. ischio — таз; pagerе — забивати, заганяти) — вада розвитку організму, при якій близнюки зростаються у тазовому відділі.

Конституція (лат. constitutio — організація, становлення) — сукупність генетично зумовлених морфологічних та функціональних ознак людини.

Летальність (гр. latus — смерть, letalis — смертельний) — статистичний показник: співвідношення (в %) числа померлих від даного захворювання до загального числа хворих за певний проміжок часу.

Макромелія (гр. melos— частина тіла, кінцівка) —зменшення розмірів кінцівок спадкового характеру.

Макроскопія (лат. macros — великий; skopia — спостерігати) — метод вивчення біологічних об'єктів шляхом зовнішнього огляду, без застосування оптичних приладів.

Мікрофтальм (гр. ophtalmos — око) — зменшення розмірів очного яблука спадкового характеру.

Мікроцефалія (гр. kephalc — голова) — зменшення розмірів головного мозку то черепа спадкового характеру.

Літопедіон (гр. lithos—камінь, paedion—маленька дитина) — плід, що загинув у період черевної вагітності і в тканинах якого в подальшому відклались солі вуглецевої кислоти (вапно).

Новонароджена дитина — дитина з моменту народження до 28 дня життя включно; у судово-медичній практиці це дитина до З діб включно.

Номенклатура (лат. потеп — ім'я назва; colare — називати) — система найменувань, сукупність термінів, назв, що вживаються в тій чи іншій дисципліні, галузі знань (гістологічна номенклатура, анатомічна номенклатура).

Патологічна анатомія — медико-біологічна наука, що вивчає структурні основи патологічних процесів і захворювань, причини та механізми їх розвитку;
— медична спеціальність, що здійснює прижиттєву морфологічну діагностику захворювань, контроль за ходом лікування, а також вивчає механізми розвитку ускладнень та причини смерті, проводить аналіз помилок клінічної діагностики;
— навчальна дисципліна, що вивчає матеріальний субстрат захворювань.

Прозектор (лат. prosecto — розтинати, розсікати) — лікар, який проводить розтин.

Смертність — демографічний показник, що характеризує зміни кількості населення внаслідок смерті;
— смертність антенатальна, смерть життєздатних плодів до початку пологової діяльності;
— смертність інтранатальна: смерть життєздатних плодів під час пологів;
— смертність дитяча рання (неонатальна — смертність новонароджених): смерть упродовж першого місяця життя;
— смертність материнська: смерть жінок після 28 тижня вагітності, а також в період пологів або в післяпологовому періоді;
— смертність перинатальна:
а) анте-, інтра- та постнатальна смертність разом взяті;
б) смертність в період, починаючи з 29 тижня антенатального розвитку плода до 7 дня включно після народження.

Статура (лат, habitus — будова тіла) — сукупність особливостей будови, форми, величини та співвідношення різних частин тіла людини;

— статура астенічна: характерним є високий зріст, довгі кінцівки, вузьке огруддя, незначна кількість підшкірної жирової клітковини;
— статура атлетична: характерним є добре розвинутий скелет та м'язи, широкий плечовий пояс, незначний розвиток підшкірної жирової клітковини;
— статура диспластична: характерним є непропорційність розмірів окремих частин тіла;
— статура пікнічна (гр. piknos — щільний, міцний): характерним є невисокий зріст, великих розмірів голова, короткі кінцівки та шия, схильність до надмірного розвитку підшкірної жирової клітковини.

Танатогенез (гр. thanatos — смерть, genesis — розвиток) — в основі своїй має вивчення механізму смерті, а також динаміки змін в організмі в процесі вмирання.

Танатологія (гр. thanatos — смерть, logos — вчення, наука) — вчення про закономірності розвитку процесу вмирання організму та про зміни, що виникають при цьому.

Трупні зміни — загальна назва морфологічних змін, що наступають у організмі після біологічної смерті.

Трупні плями — одна із ранніх (абсолютних) ознак смерті, розвиток якої пов'язаний з перерозподілом крові (трупні гіпостази) або виходом її в навколосудинний простір (трупна імбібіція).

Ятрогенія (гр. iatros — лікар, genesis — виникаючий) — захворюванняя, патологічні процеси, стани, незвичайні реакції, виникненя яких однозначно зумовлено медичною дією у ході обстеження, лікування хворих, виконання діагностичних або профілактичних процедур.
Категорія: Термінологія патологічної анатомії | Переглядів: 1179 | Додав: anatomia | Теги: Термінологія | Рейтинг: 0.0/0

Вхід на сайт

Пошук

будь ласка збережи

Попередження

При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://anatomia.at.ua обов'язково

Реклама